Публікація
Прикордоння під інформаційним вогнем: чому Рівненщина – дзеркало інформаційної війни
15:30, 18 Червня
Цьогоріч видання Горинь.info отримало грантову підтримку від Інституту Масової Інформації (ІМІ) у межах проєкту, що фінансується European Union in Ukraine. Це дає можливість нашій команді втілити амбітний проєкт: «Медіаграмотність у прикордонних громадах Рівненщини».
У березні–листопаді 2026 року редакція Горинь.info проводить польове дослідження у п’яти прикордонних громадах Рівненщини. Дослідження включає масове опитування мешканців (про канали інформування, рівень довіри та досвід зіткнення з дезінформацією) та глибинні інтерв’ю з молоддю, освітянами і представниками ОМС.
На основі отриманих даних буде підготовлено 12 журналістських матеріалів, проведено 3 практичних тренінги з медіаграмотності та розроблено відкритий онлайн-гайд «Як громадам протидіяти дезінформації під час війни» у форматі PDF.
Ця стаття є лише першим кроком — окресленням контексту і рамки. Реальна картина інформаційного середовища прикордонних громад Рівненщини ще попереду. Але вже сьогодні зрозуміло: це дослідження є необхідним — і не лише для Рівненщини.
Проєкт: «Медіаграмотність у прикордонних громадах Рівненщини» став продовженням нашого дослідження, яке ми проводили за підтримки ІМІ у 2023 році.
Читайте також:
- Жителі Зарічненської громади розповіли, чому читають телеграм-канали, довіряють Аллі Мазур та страждають від інформатак
- Кого читають та кому довіряють мешканці Рівненщини. Дослідження
- Telegram на районі: політичні колажі, вічні батарейки та мутні канали з російськими наративами (1 частина)
- Telegram на районі: палії трави, мітки, неіснуючі диверсанти та напад з Білорусі (2 частина)
Коли фронт іде через ефір
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року відкрило новий вимір гібридної війни — масований інформаційний наступ, який розгортається паралельно з воєнними діями. Якщо на фізичному фронті лінія зіткнення пролягає вздовж траншей і укріплень, то в інформаційному просторі вона проходить скрізь: через смартфони, Telegram-канали, Facebook-групи та месенджери мільйонів українців.
Прикордонні громади опиняються у цьому контексті в особливо вразливому становищі. З одного боку, вони фізично наближені до джерел ворожого впливу — кордонів із Білоруссю, Росією або до зон активних бойових дій. З іншого — вони часто залишаються поза увагою великих медіа, державних комунікацій і дослідницьких програм, зосереджених переважно на великих містах і активних фронтових регіонах.
Рівненська область — яскравий приклад такої «подвійної периферії». Розташована на заході України, вона межує з Білоруссю на півночі, має тісні зв’язки з польським прикордонням і водночас є частиною регіону, де переміщення населення, мобілізація та загальна воєнна напруга сформували новий інформаційний ландшафт — ще майже не досліджений.
Ця стаття є частиною ширшого дослідницького проєкту «Інформаційна стійкість прикордоння», що здійснюється редакцією Горинь.info. Її мета — окреслити теоретичний контекст, представити міжнародні паралелі та сформулювати дослідницьку рамку для подальшої польової роботи у п’яти прикордонних громадах Рівненщини.
Теоретична рамка: що таке «прикордонний інформаційний простір»
Поняття “прикордонного інформаційного простору” (border information environment) ще не отримало усталеного визначення в академічній літературі, проте низка концепцій дозволяє окреслити його характерні риси.
Подвійна вразливість
Систематичний огляд 150 рецензованих досліджень, опублікований у журналі Social Sciences (2024), виявив ключові чинники вразливості до дезінформації: низький рівень цифрової грамотності, політична поляризація та падіння довіри до інституцій. Дослідження також підтвердило, що дезінформація поширюється у шість разів швидше за правдиву інформацію, а алгоритми соціальних мереж посилюють емоційно заряджений контент.
| Disinformation spreads six times faster than accurate information, with emotions and platform algorithms playing a significant role in its spread. Factors such as low digital literacy, political polarization, and declining trust in institutions increase people’s vulnerability to disinformation. — Androniceanu et al., “Information Pandemic”, Social Sciences, 2024 |
Прикордонні громади відчувають цю вразливість у подвійному вимірі: по-перше, вони перебувають у зоні активного зовнішнього інформаційного впливу (ворожі наративи, іноземні медіа, специфічні ІПСО); по-друге, мають менше внутрішніх захисних ресурсів — слабші місцеві медіа, нижчий рівень медіаграмотності, менше інституційної підтримки.
Концепція “когнітивної війни” (cognitive warfare), розроблена дослідниками Університету Джона Гопкінса для НАТО, описує цю ситуацію так: у когнітивній війні людський розум стає полем бою. Коли державні актори використовують інформацію як зброю, вони підривають довіру цивільного населення до легітимних інституцій — і саме прикордонні громади, де держава традиційно менш присутня, є найвразливішими.
Джерело: Kathy Cao et al., Johns Hopkins University / NATO, цит. за: Countering Disinformation Concept for Building Social Resilience in Times of Cognitive Warfare, ResearchGate, 2025.
Довіра як ключовий ресурс (і вразливість)
Дослідження медіаспоживання в Україні, проведене Civil Network OPORA (2023), виявило критичну різницю між міськими та сільськими громадами: телебачення користується найвищою довірою серед мешканців сільської місцевості (64,9%), тоді як у містах домінують соціальні мережі (63,4%). У прикордонних громадах ця структура доповнюється ще одним елементом — специфічною довірою до «свого», локального джерела, будь то сусід, місцевий депутат чи Telegram-канал невідомого авторства.
| Throughout Ukraine, especially in rural and frontline regions, people frequently rely on Telegram channels and Facebook groups to find news about their towns or communities. However, even when these sources may seem familiar, they are often unverified and open to manipulation. — UkraineWorld / CID Media Group, “Connecting Ukraine Through Local Journalism”, 2025 |
Дослідження 2025 року, проведене InMind на замовлення Internews Ukraine, фіксує тривожний тренд: кількість українців, які не довіряють жодному джерелу інформації, зросла з 5,2% у 2022 році до 15,2% у 2024 році. Телебачення втратило майже половину довіри (з 61,1% до 34,1%). Водночас регіональні медіа демонструють зростання довіри — що відкриває важливу нішу для таких видань, як Горинь.info.
Джерело: “How Do Ukrainians Consume Their News? Findings of a 2025 Survey”, UkraineWorld / Internews Ukraine, 2025.
Феномен медіа-периферії
Концепція “медіа-периферії” (media periphery) описує регіони, які систематично недостатньо представлені в національному медіапросторі. Прикордонні громади Рівненщини відповідають цьому визначенню: великі національні медіа рідко висвітлюють локальні проблеми, а місцеві ресурси для якісної журналістики обмежені. Результат — інформаційний вакуум, який заповнюється неперевіреним контентом, чутками і, у гіршому випадку, ворожими наративами.
Рівненщина: унікальний контекст
На тлі наведених кейсів Рівненська область вирізняється кількома особливостями, які роблять її дослідження особливо цінним.
Геополітична позиція
Рівненська область має спільний кордон із Білоруссю на півночі — державою, яка є активним інструментом і союзником Росії в гібридній війні проти України. Водночас область має тісні транскордонні зв’язки з Польщею, що формує специфічний «медіарозлом»: мешканці прикордонних громад можуть одночасно перебувати під впливом польських, українських і білоруських/російських інформаційних потоків.
Ця «потрійна інформаційна гравітація» є унікальною і ще не дослідженою: на відміну від Харкова (де домінує вплив Росії) або Закарпаття (де присутній угорський фактор), Рівненщина поєднує загрозу з боку авторитарного сусіда (Білорусь) з позитивним прикладом успішної медіастійкості (Польща).
Структура медіаспоживання
Дослідження OPORA (2024) фіксує, що у сільських громадах Центральної та Західної України телебачення залишається найдовіренішим джерелом інформації (65,1%). Водночас TikTok і Facebook мають вищий рівень споживання серед сільських мешканців, ніж серед міських — тенденція, яка є критично важливою для розуміння того, як дезінформація може поширюватись у прикордонних громадах Рівненщини, де Facebook і Viber традиційно є основними платформами комунікації.
Джерело: “Media Consumption of Ukrainians: the Third Year of a Full-scale War”, Civil Network OPORA, 2024.
Роль місцевих медіа
Дослідження медіаспоживання в Україні 2022 року (USAID / Internews) зафіксувало важливу особливість сільських громад: мешканці надають особливого значення репутації джерела і тому надають перевагу перевіреним медіа. Це відкриває важливу можливість для Горинь.info — видання, яке вже має локальну ідентичність і довіру аудиторії, але ще може зробити якісний крок до позиціонування себе як основного провайдера верифікованої інформації для прикордонних громад.
Джерело: “Ukrainians Consume More News and Trust Their Media More During Russia’s War in 2022”, Internews / USAID, 2022.
Паралельно, проєкт гіперлокальної медіамережі Rayon, що охоплює дев’ять областей України, демонструє: коли журналісти самі є частиною спільноти, яку вони висвітлюють, рівень довіри аудиторії якісно змінюється. Горинь.info має цей потенціал — і цей проєкт є кроком до його реалізації.
Наші напрацювання: що вже видно до польового дослідження
До початку польового етапу дослідження (опитування та глибинні інтерв’ю у 5 прикордонних громадах) редакція Горинь.info вже здійснила попередню аналітичну роботу, яка дозволяє сформулювати кілька робочих гіпотез.
Три аудиторії — три логіки споживання інформації
Розроблені питальники для глибинних інтерв’ю — окремо для молоді (18–35 років), освітян і представників ОМС — виявили суттєві відмінності у передбачуваних моделях інформаційної поведінки. Молодь, ймовірно, споживає новини переважно через TikTok і Telegram; освітяни перебувають у складній позиції між особистим споживанням і відповідальністю перед учнями; представники ОМС мають інституційні канали, але часто програють у конкуренції за довіру неформальним джерелам.
Гіпотеза «кордонного ефекту»
На основі аналізу міжнародних кейсів можна сформулювати робочу гіпотезу: близькість до кордону з Білоруссю формує специфічний інформаційний ефект — підвищену чутливість до наративів, пов’язаних із безпекою, переміщенням і міжнародним контекстом. Водночас ця близькість може створювати і «ефект звикання» — коли постійна напруга притупляє критичне сприйняття нової інформації.
Telegram як паралельний публічний простір
Попередні спостереження свідчать, що у прикордонних громадах Рівненщини Telegram-канали де-факто виконують функцію «місцевої газети» — публікуючи інформацію про безпеку, переміщення, місцеві події. Ці канали часто мають невідомих адміністраторів, не мають редакційних стандартів і можуть бути векторами для поширення ворожих наративів. Дослідження має перевірити цю гіпотезу і картографувати реальний медіаландшафт кожної з п’яти громад.
