Новина
Рівне, Герої, совок і (не)здоровий глузд – Соломія Бобровська про ситуацію з муралом Тарасу Давидюку
14:42, 09 Жовтня
Народна депутатка, рівнянка Соломія Бобровська висловила свою позицію щодо скандалу навколо муралу для нашого колеги, пластуну, громадському активісту та воїну Тараса Давидюку.
“Радянський спадок Рівного, присутність якого досі помітна, як в архітектурі, так і поведінці багатьох містян, знову невпинно проривається назовні.
Виявляється, що у Рівному є сотні містян, які вважають, що шматок металу часів пізнього совка (за яким, як виявилось, до цього ніхто не слідкував і який дивом не впав нікому на голову) вартує більше, ніж мурал в честь полеглого воїна Тараса Давидюка. Це питання не турбувало нікого, поки рідні та друзі Тараса не знайшли можливість закарбувати пам’ять про нього у вигляді візуальної композиції в центрі міста на фасаді одного з будинків. Як тільки виявилось, що вони у законний спосіб і за рахунок донорів хочуть це зробити, прокинулись сотні моралістів (важко перерахувати усіх, тому імен не буде), які почали шукати причини того, чому цього не можна робити.
Особливо, дивує в цій ситуації позиція міської влади та Віктор Шакирзян з приводу Тараса(особливий привіт Управління Культури і туризму), яка пішла типовим бюрократичним – створенням комісій, які, як у кращі совкові часи, будуть місяцями “думати думу”, щоб врешті сказати, що або в них немає грошей, або повноважень, або питання не на часі. Не знаю, чи є кращий приклад совка, який можна вигадати в цьому контексті.
Зі свого боку я не можу не висловити власної позиції. Бо добре знала Тараса і вважаю, що його постать заслуговує такого увіковічнення. Бо це не тільки про участь у війні, а ще й про свідомий вибір, який він гідно ніс усе життя. Про лицарство, силу духу і національну свідомість та гідність, прикладом якої він був за життя і залишатиметься у нашій пам’яті. Це він виховував молоде покоління в Пласт Рівне понад десяток років, це Тарас відроджував памʼять УПА і боровся з впливом рпц в області. Багатьом з нинішніх міських чиновників цей образ може не подобатись. І ми усі розуміємо чому.
Совєцька машина намагалася перетворити нас, українців, у безлике стадо. Вона знищувала пам’ять про наших героїв, і боялася їх навіть після смерті, стираючи їх могили. Тому я вважаю, що наше покоління не може йти шляхом меморіалізації універсальних образів, які не викликають жодних емоцій, а отже, і не залишають сліду у наших серцях. Нам слід зберігати пам’ять про наших героїв по-іншому. Вона має бути такою ж багатогранною, якими були вони. ЇЇ слід зберігати через візуальні символи, художні тексти та образи, турніри та концерти пам’яті. Називати їхніми іменами вулиці, школи, сквери і парки. Бо саме так ми зможемо пронести їхні імена, хоча б через десятиліття.
Я свідома того, що моя позиція не сподобається багатьом рівнянам. Що вона незручна для влади міста. Але я її не зміню, бо Тарас – це не всі інші у питання внеску в розвиток і зміну Рівного.
В моїй пам’яті Тарас Давидюк завжди буде героєм нашого часу. Принциповим, свідомим і гідним. Сподіваюсь, рівняни колись це зрозуміють.”
Читайте також:
