Публікація

«Зливні бачки» по-рівненськи. Як і для чого працюють анонімні інформаційні канали

14:37, 13 Березня

зображення публікації

«Повторюй брехню багато разів і люди в неї повірять» – говорив свого часу міністр пропаганди гітлерівської Німеччини Йозеф Геббельс. Йдуть роки, а ці слова не лише не забули, але й активно використовують. Ми живемо в світі, де слова «фейки», «маніпуляція» та «медіакілерство» стали нормою. Слово «журналіст» стало образою в значній мірі через те, що замість подання правдивих новин та розслідувань маємо замовну писанину та викривлення реальності.

На ці думки мене наштовхнула серія нещодавніх статей на сайті «ВСЕ», присвячена нових кадровим змінам в управлінні освіти області. Ця стаття – перша частина матеріалу, присвяченому інформаційним атакам та «вкидам» на Рівненщині.

В цій статті розберу дві статті сайту: «Замом головного освітянина Рівненщини став депутат, який «похоронив» галузь знань в області» та «З посади йде головний освітянин області Григорій Таргонський» та покажу, як працюють маніпуляції. Інформація в обох статтях базована на реальному факті призначення колишнього начальника відділу освіти Рівненської РДА Олександра Набочука на посаду заступника начальника управління освіти та науки облдержадміністрації.

Розпочну з того, що обидві статті написані без зазначення авторства. І я зрозумів би, якби це були короткі інформаційні статті про пожежу чи про те, як лісники посадили дерева. Але ж ні. Статті рясно вкриті звинуваченнями та критикою. Тільки от хто відповідатиме за свої слова? Адже і на сайті ВСЕ немає розділу про тих, хто дописує на сайті. А з контактних даних – лише адреса електронної пошти.

Окремо варто зупинитись на так званому «джерелі» статті. «Автор», «авторка» чи «автори» публікації посилаються на телеграм-канал «ШТІРЛІЦ», безапеляційно та без сумнівів вірячи в правдивість написаного ним. Але що ж таке телеграм-канали?

В Україні Telegram-канали, що публікують різного роду політичні інсайти та відверті зливи, стали популярні минулого року. Ця мода прийшла до нас з Росії.

Видання ЛІГА.нет вже аналізувало анонімні телеграм-канали і дійшло, висновку що довіряти їм категорично не можна.

«Склалася ситуація, що у людей, в тому числі російських політиків, була відсутня платформа, куди можна було зливати інформацію. І кремлівські куратори виявили такий популярний майданчик як Telegram. В кінці 2016 року він був лідером з видачі псевдо-інсайда. І всі це читали “. При цьому ніхто не звертав увагу, що періодично ці “інсайди” були вкрадені з газет або це була “абсолютно божевільна” конспірологія від політологів».

Докотилась хвиля анонімних телеграм-каналів і до Рівненщини. Найбільш відомими з-поміж них є «ШТІРЛІЦ» та «ШЕРЛОК». Як і інші схожі канали, вони видають «напівтаємну» чи й навіть «розслідувальну» інформацію. Людям подобається відчувати свою поінформованість та знання таємниць. В цьому і полягає різке збільшення аудиторії та популярності.

Як тут не згадати уривок з розслідування LIGA.net:

«Восени на мене вийшов один мій знайомий і запропонував попрацювати автором на трьох анонімних каналах. Від мене потрібен був контент, розкручуванням займалися вони”, – розповідає співрозмовник видання, який писав для подібних каналів близько двох місяців.

Перший канал був новинним – без особливих спотворень, розповідає співрозмовник. Другий – провладний – повинен був виглядати як “інсайди з Банкової”. Третій канал повинен був бути опозиційним.

Звідки бралися інсайди? Спочатку я намагався пробивати інформацію за джерелами. У якийсь момент мені прямо сказали: “Шо ти паришся? Придумай”

На всі три канали працювало два-три автори, в місяць платили $1 000. Схема написання постів була приблизно наступна: 33% – правда, 33% – напівправда і ще 33% – фейк».

Проте телеграм-канали абсолютно анонімні. Ніхто не знає, хто пише по той бік екрану. І, що ще більш важливо – хто стоїть за цією писаниною та кому вона вигідна. І винних за поширення неправдивої інформації Ви теж не знайдете. Умовний «ШТІРЛІЦ» завтра напише, що опонент їсть вранці немовлят на сніданок. І відповідальності за це не понесе ніякої.

Тут і підходимо ми з Вами підходимо до питання відповідальності. Адже публікуючи «зливи» анонімних телеграм каналів, сайт ВСЕ бере на себе відповідальність за правдивість публікації. І якщо телеграм-канали відразу попереджають про свою анонімність, то журналісти понесуть репутаційні втрати, якщо публікуватимуть неправдиву інформацію.

Ну а якщо говорити про суть звинувачень, то вони зводяться до скріншотів посту в соціальній мережі Facebook вчительки Шпанівської школи Тетяни Котенко. Проте сама вчителька ще раніше писала про злам своєї сторінки та закликала не вестись на провокації. А в розмові з Горинь.інфо обурилась тим, що в інтернеті поширюють публікації, посилаючись на її зламану сторінку, навіть не зв’язавшись з нею.

Цікавим є і факт «накрутки» цієї публікації. Візьмемо кількість переглядів статті.

Неозброєним оком здається, що все нормально і «гаряча» стаття може набрати майже 20 тисяч переглядів. І все було б нічого, якби не одне «але». Інші статті, які подаються сайтом як «найцікавіші» мають в середньому від 200 до 800 переглядів. Звідки б така різниця? Чи не «накруткою» можна пояснити такі цифри? Чи можливо тут спрацював ефект «джинси» (замовної платної реклами) і покупцю показують ефективність купленої статті?

Ну і описаний «жах» і «терор», який ніби-то панує в Рівненському районному відділі освіти явно не в’яжеться з масами хороших відгуків та побажань на особистій сторінці Олександра Набочука. На його сторінці в соціальній мережі Facebook його привітали понад тисячу осіб. Якщо він такий поганий то чому вчителі, вихователі та педагогічні працівники вітають та бажають йому наснаги на новому місці? Де ж критика? Очевидно, в статті та телеграм-каналі показана лише маніпуляція та висвітлення лише потрібної точки зору. Чи не пов’язана ця історія з боротьбою кланів та партій за теплі місця в облдержадміністрації та облраді?

Натомість «розганяють» цю статтю в соціальних мережах так звані «боти»

Слово «бот» – скорочена форма від «робот». Це профіль неіснуючої людини в соціальних мережах, за допомогою якого поширюється та чи інша інформація. Майданчик, який служить для цієї мети, називають ще ботофермою.

Боти мають на меті очорнити певну людину, партію чи структуру. Вони діють за методом «гнилого оселедця»: вибирається певне негативне, проте завідомо брехливе, помилкове але правдоподібне твердження про політичного конкурента і “сіється” в інформаційному просторі. При цьому важливим для успіху методу є не реальність фактів, а багаторазове їх повторення.

Ілюзія безкарності призвела до того, що навала анонімні “зливи” перетворились на епідемію. Це спотворює реальну ситуацію. І журналісти, які б мали бути зразком неупередженості та об’єктивності, самі стають джерелом неправди.

Тарас ДАВИДЮК