Публікація
Зброярня «Комара»: де виготовляли зброю для УПА на Рівненщині
15:03, 04 Листопада
На території південної військової округи УПА під командуванням «Енея» з серпня 1943 року почали діяти майстерні по ремонту зброї. Наприклад, на Дубенщині вони були створені у кожному районі. Звітні документи підпілля ОУН повідомляють, що станом на жовтень 1943 року фахівці у цих майстернях відремонтували 36 гвинтівок, 4 автомати, 10 кулеметів різних систем та іншу зброю. Дві майстерні діяли на території Рівненського надрайону ОУН. На Здолбунівщині найбільш відомою була майстерня К. Парфенюка-«Комара», яка знаходилась у лісі поблизу села Дермань Другий.
Учасник УПА М. Андрощук-«Вороний» у своїх спогадах, написаних у підпіллі взимку 1947-48 рр. згадував про цього майстра наступне: «У Дермані на Залужжі жив дуже здібний слюсар-механік. Який від початку брав активну участь в повстанчому русі під псевдо “Комар”. Хто тоді його не знав? Його знали всі, що були чи переходили через Дермань… Один з найкращих зброярів В.О. УПА-Південь. … напевно кожен бачив повстанську гранату т. зв. «комарівку» його ж таки конструкції. А зроблена вона була зі стрільна від міномета 65 мм. Зпереду, до запалу дороблено спеціальний забезпечник (подібно, як у звичайній гранаті), зі задньої сторони крильця віднято. Старанно обточено на токарському станку і дороблено подвійну дерев’яну ручку, що одна в другу всувалася. Перед вжиттям гранати, витягаєте забезпечник. А з другої сторони розтягаєте (стає в два рази довша) ручку, яка стає на см. 30 довга і граната готова до кидання”. В місяці серпні Комар вже на більшу скалю поширив свої варстати та перенісся до боївки в Дерманському лісі. Рівночасно під наглядом “Комара” були верстати й в таборі “Крука”.
Десь так в перших днях травня “Комар” закінчив направляти кулемета «Шкаса», якого відкрутив в розбитому літаку. Доробив до нього ножкі і старанно перечистив. Кулемет на ленту і стріляє шалено скоро».
Загалом, діяльність зброярень забезпечували організаційно-мобілізаційні референтури воєнних округ. Командир Петро Олійник-«Еней» на терені своєї округи керівником цієї референтури призначив Ю. Чміля-«Тирсу». У одному зі своїх звітів той подав наступну інформацію: «По всіх надрайонах організуються майстерні зброї, які постійно направляють стару зброю… Зараз направляється в них 56 крісів, один міномет, один «Максим». Загалом вироблено в майстернях таку зброю: 10 крісів, 2 скоростріли, 1 гарматку 44 мм, 1 ротний міномет, 10 лож до крісів… На терені “Місяця” створено, крім існуючої майстерні зброї Комара, нову майстерню, в якій, крім біжучого ремонту зброї виробляються гранати типу «Комар».
Читайте також:
Чим воювали українські повстанці на Рівненщині. Озброєння та спорядження УПА
Донесення управління контррозвідки «Смерш» від 16 березня 1944 року повідомляє про ліквідацію двох майстерень та кількох складів військового майна у селі Дермань Другий. Ще 20 лютого у селі Залісся Шумського району Тернопілської області був схоплений працівник радіомайстерні Сергій Бородавко-«Сергій», який зізнався, що з жовтня 1943 року працював у радіомайстерні, яку очолював інжненрел-електрик «Тріска». Крім нього там були інші співробітники – «Сашко», «Старий», «Хрущ», «Вовк», «Тополя», а всю роботу з ремонту зброї та радіообладнання очолював місцевий житель «Комар». Використовуючи «Сергія», як провідника, смершівці вночі 21 лютого провели арешти співробітників майстерень, які легально проживали у місцевих жителів. Їм вдалося захопити: «Комара», який відмовився себе назвати; Олексія Мацюка-«Сокола»; Олексія Бушнєва-«Козака», зброяра; Євгенія Гнатюка-«Вільного», вояка УПА; Олексія Абрамова-«Льоньку», зброяра; Анокія Фридриха-«Хруща», слюсаря зброярні та інших. Всього 11 чоловік. Одразу ж було виявлено зброярню, радіомайстерню та три склади з різним майном.
Загалом, з сховищ та майстерень вилучено: 4 ручних кулемети, 2 міномети, 17 гвинтівок, 1 радіостанція, 8 радіоприймачів, 9 телефонних апаратів, 1 комутатор зв’язку, 10 акумуляторів, 30 км телефонного кабелю, стрілен мінометних різних калібрів 450 штук, артилерійського пороху 500 кг, 1 токарський верстат, 6 ящиків слюсарних інструментів, 2 ящики запасних частин до кулеметів та мінометів, 2 друкарські машинки, різна електро-радіоапаратура та інше майно. Місце збереження частини з вище переліченого майна виказав затриманий 21 лютого Олексій Матвійович Мацюк-«Сокіл», 1925 року народження, уродженець села Дермань Другий, заступник «Комара». Він заявив співробітникам контррозвідки, що знає, де розташовано склад з озброєнням УПА. Оперативна група на чолі з підполковником Сидоренковим та капітаном Бухурбаєвим разом з 35 червоноарамійцями виявила цей склад за допомогою Мацюка у підземному сховищі в лісі у районі села Дермань Другий. Тоді було вилучено наступне: несправний батальйонний міномет-1; несправний ротний міномет-1; міни для вказаних мінометів з капсулями – 25 штук; міни без капсулів – 370 штук; міни протитанкові –12 штук; магазини до ППШ – 6 штук та порох для артилерійських снарядів у 18 ящиках розміром 50×80 см[9].
Зі справа під номером 5705, яка зберігається в архіві УСБУ в Рівненській області, дізнаємось, що тільки через 4 дні (25 лютого 1944 року) старший слідчий відділу контррозвідки НКО «Смерш» 13 армії капітан Бухурбаєв почав оформлення документів на заарештованих повстанців, серед яких були:
1) Кирило Парфенюк], 1915 року народження, уродженць села Плоске Острозького району, слюсар, що проживав у селі Дермань Другий, керівник зброярні УПА з серпня 1943 року, був затриманий 22 лютого 1944 року;
2) Володимир Пилипович Кульчинський, 1924 року народження, уродженець села Карпилівка Рівненського району, зброяр цієї майстерні;
3) Ананій Семенович Столяр-«Ягідка», 1926 року народження, уродженець і житель села Кунин, зброяр майстерні «Комара».
Інші особи, перелічені у доповідній «Смерш», по цій справі не проходили. Крім того, 29 лютого капітан Бухарбаєв припиняє справу на Мацюка-«Сокола» з оперативних міркувань і звільняє його з-під варти. Сам «Сокіл» на попередньому допиті повідомив, що до роботи у зброярні був залучений надрайонним референтом СБ Пилипом Рудим-«Громом» у жовтні 1943 року. За його словами «Комар» був окружним керівником зброярень на південній Рівненщині і ніби виконував функції керівника ОУН у селі Дермань Другий, хоча це було далеко не так.
Протокол допиту К. Парфенюка-«Комара» від 24 лютого містить його короткі біографічні дані: до 1936 року жив у селі Плоске. У 1936 році одружився на дерманці Олександрі Фридрих і пішов у прийми. Працював у господарстві тестя, а потім займався слюсарною справою. Самотужки вивчив спеціальність годинникаря і цим ремеслом займався у себе вдома. Певний час (1939-1941 рр.) працював слюсарем при Дерманському педучилищі. Далі знову лагодив вдома годинники та інші механізми, якими користувались селяни. У серпні 1943 року мобілізований в УПА, де спочатку працював зброярем при групі УПА «Енея», а з листопада 1943 року очолив майстерню по ремонту зброї, де під своїм керівництвом мав 4-ох слюсарів і окрему охорона з повстанців. Майстерня проіснувала до 22 лютого 1944 року, коли була викрита співробітниками «Смершу».
Безпосереднім зверхником Кирила Парфенюка-«Комара» був керівник організаційно-мобілізаційної референтури ВО повстанець «Тирса»: «Тирса» був представлений мені особисто «Енеєм», коли вони приїхали до мене у зброярню у вересні 1943 року. «Еней» сказав мені, що той є моїм керівником і я повинен виконувати всі його безпосередні накази. «Еней» і «Тирса» цікавилися роботою майстерні і були десь годину. «Тирса» потім розповідав, що він керує роботою всіх зброярень і веде облік усього озброєння групи… Жив він на Бущанському хуторі десь біля Бущі у хаті вчителя»[14]. Звідти ж привозили зброю, яка потребувала ремонту, у село Дермань Другий. Займався цим питанням «Беркут».
Кирило також скупо розповів про своїх співпрацівників та час створення зброярні. Під час німецької каральної акції згоріла його хата, а сама майстерня була розташована у хаті коваля Дем’яна Кравчука у селі Дермань Другий, радіомайстерня у хаті лісника. Для оборони зброярі мали 6-7 гвинтівок, кілька гранат, два кулемети системи Дегтярьова, зняті з танків. У «Комара» був пістолет і автомат.
Спочатку «Еней» прислав йому чотирьох хлопців, але коли він з ними ознайомився, то виявив, що частина зовсім не надавалась до тієї роботи, яку він мав виконувати. Він залишив тільки «Чуприну», який був родом з Київської області, та «Козака». Щойно у січні 1944 року через зв’язок «Славка» прибув радіомайстер «Тріска», який частенько називав себе інженером по радіосправі. Вони разом з «Чуприною» та «Орлом» ремонтували радіоприймачі. «Орел» – радіотехнік, родом з Рівненщини. За увесь час існування майстерні було орієнтовно відремонтовано 10 ручних кулеметів, 10 автоматів, 40 гвинтівок і така ж кількість пістолетів різних систем та одна гармата. Радіомайстерня здійснила ремонт чотирьох радіоприймачів, які згодом забрав А. Кисіль-«Немо», оскільки готував радіоінформації. Він приходив до «Комара» один раз у грудні 1943 року.
«Другий раз «Немо» мене викликав через зв’язкового у село Майдан і повідомив, що шукає радиста. Я виділив йому «Орла»… На початку лютого 1944 року «Немо» наказав мені та «Орлу» прийти в село Мирогоща Дубенського району на курси по вивченню радіоапаратури. Всього на курсах було три людини: я, «Орел» і «Микола». Останній був родом з села Лебеді. Викладав радіосправу мадяр у цивільному одязі. Курси тривали всього тиждень».
Після навчання всі троє на чолі з співробітником СБ «Палієм» переїхали у село Майдан, де в одній з хат їх зустрів командир групи УПА «Еней». К. Парфенюк розповів, що «Орел» та «Микола» встановили радіостанцію та зв’язалися з мадярами, але де була їхня станція він не знав. «Палій» навчив «Миколу» шифрувати повідомлення. Далі «Комар» повернувся у Дермань Другий і не знав, що сталося з цією радіостанцією. 20 січня 1944 року надійшло розпорядження «Тирси» про тимчасове закриття зброярні та радіомайстерні до особливого розпорядження. Всі працівники (на той час їх було восьмеро) залишались у селі, мешкаючи у різних господарів.
Слідство над захопленими повстанцями не тривало довго. 12 березня вже був укладений звинувачувальний висновок, а 31 березня затверджено вирок, згідно якого Кирила Парфенюка і Володимира Кульчинського було засуджено до розстрілу з конфіскацією майна, а Ананій Столяр отримав 7 років каторги. До речі, Столяр спочатку назвався Фридрих Ананієм Дем’яновичем на псевдо «Хрущ», але у ході допитів назвав своє справжнє ім’я, зазначивши, що є жителем Кунина, а у Дем’яна Фридриха жив на квартирі, тому спробував якось викрутитись, подаючи себе за дерманця. У справі є довідка про те, що 6 квітня 1944 року у с. Птича на Дубенщині вирок стосовно засуджених по ст. 58-2 Кирила Парфенюка та Володимира Кульчинського виконано.
Ігор МАРЧУК