Публікація
Захищає українське небо: історія кулеметника мобільної вогневої групи «Парня»
17:10, 02 Серпня
Фото: 104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
До повномасштабної війни Олександр працював на заробітках і не думав, що знову одягне військову форму. Сьогодні він служить кулеметником мобільної вогневої групи 104 окремої бригади «Горинь», захищає українське небо від повітряних загроз і найбільше мріє повернутися до родини.
Історією бійця поділилися на сторінці бригади.
Олександра у підрозділі знають за позивним «Парень». За його словами, це прізвисько з’явилося випадково: одного разу командир почув, як його так назвав побратим, і відтоді воно закріпилося за військовим.
До початку повномасштабного вторгнення чоловік жив звичайним життям, працював на заробітках у різних містах України. Свого часу проходив строкову службу, однак був переконаний, що армійський етап залишився в минулому.
Після 24 лютого 2022 року Олександра неодноразово викликали до територіального центру комплектування. Тричі після проходження військово-лікарської комісії він отримував висновок, що не придатний до служби. Лише під час четвертого виклику ситуація змінилася.
«Якщо заберуть — піду. Так треба», — саме так, згадує військовий, він сказав дружині та дітям перед мобілізацією.
Нині Олександр служить кулеметником мобільної вогневої групи 2-го батальйону 104 окремої бригади територіальної оборони «Горинь». Разом із побратимами він бере участь у захисті українського неба від повітряних загроз. За сигналом тривоги команда оперативно виїжджає на визначені позиції, де кожен чітко знає свої завдання.
Попри бойовий досвід, чоловік зізнається, що найважчим для нього є не нічні виїзди чи робота з важким кулеметом, а усвідомлення необхідності стріляти в людину.
Військовий каже, що війна змінила його світогляд, зробивши більш серйозним і навчивши цінувати найважливіше. Найбільшу підтримку він отримує від родини — дружина та діти телефонують щоранку й щовечора, незалежно від того, де саме він перебуває.
Після перемоги Олександр мріє насамперед провести час із сім’єю. Каже, що давно хоче здійснити бажання дружини та разом поїхати до Карпат. Також планує відвідати батьківський дім, який уже кілька років стоїть порожнім і поступово занепадає.
Історія військового з позивним «Парень» — це історія звичайної людини, яка без зайвих слів стала на захист країни й сьогодні найбільше прагне одного — повернутися додому з перемогою.
