Публікація
Як святкували Різдво українські повстанці?
11:30, 25 Грудня
Вояки Української повстанської армії, яка боролась за незалежність України у 1940-1950-ті роки, намагались святкувати Різдво Христове Святвечором, колядками і подарунками. Хоча й доводилось в ці дні вести бої проти ворога.
Теренова сітка ОУН і референтура жіноцтва чи Українського Червоного Хреста займалися подарунками для поранених бійців. Це могли бути тютюн, сушені фрукти, сорочки, рукавиці, шкарпетки тощо.
По можливості повстанці вітали своїх рідних, коханих чи побратимів різдвяними листівками, переважно виготовленими на друкарських машинках або в підпільних друкарнях, іноді намальованими вручну.
В одному із різдвяних привітань читаємо: «А коли замиготить сяєво різдвяної свічі, на столі появиться кутя і сядуть до святої Вечері, то при родинному столі забракне Тих, хто склали свої буйні голови на полі слави в боротьбі з жорстоким окупантом. І в цей Свят-Вечір не один батько не дочислить при столі свойого сина, не одна мати відійде від стола, закриваючи очі…».
Також до Різдва часто поширювати серед населення звернення із закликом продовжувати боротьбу. В одній з опублікованих настанов підпільники пишуть: “Віруймо свято, що прийде незадовго і для нашої многостраждальної батьківщини великий і щасливий день Різдва — день Рождества Вільної і Незалежної Української Держави”.
Зазвичай повстанці прагнули відсвяткувати Різдво в селах – тих, де не було радянських гарнізонів. Зайшовши до населеного пункту, вони обирали кілька хат на околиці, просили господарів готувати кутю та святкували разом із селянами. При цьому навколо села виставляли стійки (охорону), які мали стерегти, щоби до населеного пункту раптово не ввірвалися МГБісти.
Ось як згадував святкування Різдва 1945 року з мешканцями села Білоберізки (Верховинський район, Івано-Франківська область) сотник УПА Мирослав Симчич:
“Пам’ятаю, як з 1944-го на 1945 рік ми святвечір відзначали цілим куренем у Білоберізці на Верховинщині. Білоберізка простяглася вздовж невисокого берега Черемошу. Проте кілька хат розкидано по довколишніх горбах. Саме в одній з таких віддалених хат ми й зібралися для святкування. Поки командири й стрільці вечеряли, озброєні стійкові пильно охороняли село. Вони часто змінювалися, тому всі стрільці мали змогу посмакувати святвечірніми стравами, понасолоджуватись, бодай коротко, домашнім затишком… Люди приймали нас чим хто міг, ділилися останнім у той важкий час… Зійшлося багато людей, ми там гарно відсвяткували, а відтак ще розійшлися по околицях Білоберізки і колядували групами. В такий спосіб Різдвяні свята 45-го ми провели за святковими столами і з колядою. Цілу ніч по горах лунали повстанські колядки».
Дещо по-іншому Різдво відзначали у лісі чи криївці. Цього дня упівці намагалися приготувати кілька смачних страв до різдвяного столу, прикрашали ялинки, навіть робили дідуха. Під час святої вечері після загальної молитви кілька слів і побажань завжди говорив командир, потім всі молилися та сідали за святковий стіл, проглянувши попередньо всі підходи до криївки аби раптово не наскочила облава. Розважали себе чим могли: співали колядок, розповідали веселі історії зі свого життя, згадували рідних.
“Та берімо зброю та все кулеметну. Радуйся! Ой радуйся, земле, тві народ відродився. Та женім з Вкраїни ворогів проклятих!“, — співали на мотив “Добрий вечір тобі, пане господарю”.
Стефанія Костюк (псевдо «Марта»), зв’язкова-розвідниця УПА, добре пам’ятає один із Святвечорів під час війни: «Я отримала завдання від “Роберта” (псевдо Ярослава Мельника) зготувати вечерю в гуцульському селі. Навколо були енкаведисти, а у Космачі був такий собі «острівок підпілля».
За її словами, Святвечір у Космачі мали відзначати кілька сотень упівців і Провід ОУН. Вечерю для партизанів готували тамтешні мешканці у своїх домівках. Розповідає, що в куті кімнати стояв великий дідух і ялинка. Дерево тамтешні дівчата прикрасили витинанками з паперу, горіхами й печивом. А на столі, під скатертиною, лежала розстелена вівсяна солома.
«Ми приготували 12 страв, посідали за стіл і чуємо – селом розлилися колядки. То був неймовірно гарний Святвечір, ми просиділи усю ніч і вже раненько пішли до церкви», – каже Стефанія Костюк.
Командири УПА закликали бійців на Різдво влаштовувати акції допомоги вбогим землякам. “Кожен українець мусить поділитися куснем хліба та своєю хатою з голодуючими братами. Усіх нас чекає однакова доля. Сьогодні одного, завтра іншого”, – йшлося в інструкції для повстанців Закерзоння.
(Зазначимо, що Святвечір українські повстанці святкували 6 січня, однак цей матеріал ми вирішили опублікувати сьогодні, бо вже чимало українців відзначають Різдво за новим стилем).
Під час підготовки публікації використано матеріали Володимира Гінди, Руслана Забілого, Миколи Гурака, а також “Історичної правди”.
Матеріал створено у межах рубрики «За Україну, за її волю», яку публікують на сторінці Сил територіальної оборони ЗСУ
Ілюстрації: різдвяні листівки УПА, джерело “Історична Правда”
