Публікація

Волонтери-медики з Канади приїхали на Рівненщину, щоб поділитись досвідом реабілітації військових

15:18, 09 Жовтня

Впродовж 3 днів волонтери з Канади в рамках благодійного проекту “Ангели-хоронителі України” були в Рівненському обласному шпиталі ветеранів війни та передавали досвід в проведенні реабілітаційних заходів.

Журналістам нашого інформаційного агентства www.horyn.info вдалось поспілкуватись з координаторами благодійного проєкту Оксаною Кузишин та Лесею Спольською.

Оксана Кузишин – Голова Ліги Українок Канади, членкиня Спілки Української Молоді (СУМ), активна діячка своєї церковної парафії, 27 років відслужила у Збройних Силах Канади, звільнившись з рангом майора. Леся Спольська – представник Крайової управи Ліги Українок в Канаді.

Яким чином виникла ідея проекту?

Ідея проекту з’явилась одразу після Майдану. Колишня Голова Ліги Українок Канади хотіла якось допомогти Україні. Саме тому було створено цей проект –  спочатку, щоб допомогти майданівцям, а вже потім і бійцям, ветеранам, військовим.

З початком агресії було усвідомлення, що будуть бійці, які матимуть ампутацію та потребуватимуть протезування. Вони потребуватимуть реабілітації, щоб повернутись до життя. Оскільки в порівнянні з операцією, реабілітація займає значно більше часу,  ми вирішили присвятити цьому даний проект.

У нас було бажання допомогти не лише комусь одному, тому ми вирішили провести навчання, щоб далі ті, кого ми навчимо, могли здійснювати лікування.

 Хто підтримав ідею проекту з української сторони?

Минулого року ми були в Одесі на хірургічній місії – тоді було організовано пластичні операції для бійців. Оскільки Ліга Українок Канади була основним спонсором, на заході ми познайомились з представником Міністерства охорони здоров’я, з яким тримали контакт. Спершу пробували здійснити місію до Львова, але не вийшло, бо пробували організувати все через Міністерство оборони.

Тому далі тримали контакт з Міністерством охорони здоров’я, адже особисто знаємо Уляну Супрун. Вони і розповіли нам, що власне на базі Рівненського шпиталю є центр реабілітації, а наш проект –  “Ангели-хоронителі України” має на меті надавати реабілітацію бійцям і ветеранам війни з Росією.

А оскільки ми підтримуємо загальну реабілітацію – фізичну і психологічну, нам запропонували сюди приїхати не з технічною медичною допомогою, а тренувальною. Було озвучено проблему, що шпиталь потребує семінарів, тренінгів, щоб навчити їхніх спеціалістів нових методик, і взагалі реабілітаційного підходу, так як в Україні дотепер такого взагалі не було – війна принесла ті нові професії та спеціальності. А закордоном – зокрема в Північній Америці, вони вже існують, тому є і досвід. Темою цієї місії є мультидисциплінарна реабілітаційна команда – коли лікує не один лікар чи медсестра, а різні лікарі співпрацюють, щоб дати консультацію. В нашій команді є реабілітолог, психолог, медсестра, ерготерапевт, фізіотерапевт та логопед.

 Ви навчали працівників лише Клеванського шпиталю?

О, ні. У нас є 50 учасників  – це медики і з шпиталю, і з рівненського обласного, з Луцького міського та обласного медичного центру, з Українського Католицького Університету, студенти з рівненської медичної академії, студенти  2-3 курсу та магістратури.

До слова, в Українському Католицькому Університеті за допомогою команди Уляни Супрун була розпочата програма ерготерапії як магістерська, а двом студентам будо оплачено навчання. Після закінчення вони мають відпрацювати з ветеранами як реабілітологи.

 2 дні проекту вже позаду. Чи важко учасникам вчитись новому?

Учасники дуже хотіли тої інформації, задавали багато запитань. Маємо від них багато схвальних відгуків. Учасники з Луцька щоранку приїжджають, бо то важливо – послухати, навчитись.

У перший день всі спільно мали презентацію, кожен розповів, чим займається. Під час другого дня всіх було поділено на малі групи, кожен спеціаліст працював зі своєю – до прикладу,  логопед розповідав як працює сам, і як співпрацює з іншими лікарями.

 Чи всі спеціалісти, які проводять тренінг, є з діаспори?

Всі з Канади, і майже всі з української діаспори, за одним винятком. Одна лікарка з Індії – тому вона працює з перекладачем, а іншим він не потрібен, бо всі розмовляють українською.

А чи було Вам чого повчитись у наших спеціалістів?

Звичайно, ми обмінювались досвідом, тож інші учасники отримали нову інформацію. Так, фізіотерапевт з Індії дізналась про місцеві методики, які не вживаються у нас, адже Канада є багатшою країною, де є інше обладнання. А тут люди дуже креативно відносяться до того мінімуму, що є, і прилаштовують наявне обладнання до їхніх потреб. А ще в нас нема війни, а у вас іде війна – і в тому велика різниця. В Канаді зараз немає пацієнтів тих самих поранень, що є тут.

 Чи є серед учасників ветерани війни?

Так. Є хлопці які воювали, повернулись, вирішили стати реабілітологами, психологами, вступили до відповідних вузів. Є десь двоє чи троє таких. До прикладу пан Олександр – відслужив 1,5 роки, після повернення вчиться на ерготерапевта.

 Чому вирішили приїхати саме на Рівненщину?

Ми старалися сконтактувати з кимось по реабілітації, нам порадили інші місця, але Рівне – першим.  Це наш пілотний проект. Якщо цю місію оцінять позитивно, будемо планувати наступні. Якщо є потреба, і місія є ефективною, ми надіємось на її продовження, адже маємо бажання допомогти.

Ми ще маємо проект “Найрідніші” в Києві – його метою є психологічна реабілітація для родин ветеранів.

“Мій чоловік казав: “Кожного разу, як ти поверталась з місії – то кожного разу була наче інша жінка”. То є правда. Бо то таке є життя. Обставини впливають і змінюють” – поділилась Оксана Кузишин.

 

 Які плани на крайній день проекту?

Завтра останній день – тому продовжиться робота в групах, а також всі матимуть практичні заняття з пацієнтами. Наші спеціалісти практично надаватимуть консультації чотирьом пацієнтам, які погодились. Учасники зможуть побачити, як група медиків з різних міждисциплінарних спеціальностей працює з пацієнтом, складає план лікування. Також ми зібрали для кожного учасника  папку з необхідними матеріалами. Мультидисциплінарний підхід існує давно, але ми зібрали матеріали і поради, розроблені нашою командою.

Це наша перша навчально-тренувальна місія. Всі лікарі, які приїхали – волонтери. Вони не отримують платні, за те що тут працюють. Організація покриває лише харчування та транспортні витрати.

Лікарі навіть беруть відпустку за свій рахунок – звільняються на тиждень з роботи. Це велика посвята. Тому після проекту повертаємось додому.

Хто найбільше підтримував Вас на шляху здійснення місії?

Хочемо подякувати Міністерству охорони здоров’я, що підтримали нашу ініціативу та дали дозвіл. Також дякуємо жертводавцям на проект “Ангели-хоронителі України”, бо без їхніх коштів нас би тут не було. Дякуємо адміністрації та працівникам госпіталю, директору доктору Андрію Бурачику за дуже теплий прийом.

“Клеванський шпиталь трішки старий, але дуже чистий, і якщо вони створили усе за ті роки, коли йде війна, пристосували до потреб сьогоднішнього дня, то вони зробили шалено велику роботу” – Леся Спольська.

 

У Клеванському шпиталі є готові кімнати з обладнанням для проведення ерготерапії, фізіотерапевтів, обладнані коридори, поруччя – все так, як у західних. Видно, що керівництво дбає, а працівники відносяться з душею.

Інформаційне агентство www.horyn.info висловлює вдячність організаторам, волонтерам та жертводавцям за здійснення такої важливої місії.

Розмовляла Оксана ШЕВЧУК

Фото: Іван БРАЦЮНЬ