Публікація
Військовий хірург «Липа»: як рятують життя на військовому стабілізаційному пункті
17:09, 30 Липня
Фото: 104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
До повномасштабної війни Вадим працював хірургом у цивільній медицині. Сьогодні він служить на військовому стабілізаційному пункті, де кожне рішення доводиться ухвалювати за лічені хвилини, а головна мета — врятувати життя поранених захисників.
Історією поділилися на сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”.
До війни Вадим був хірургом у районній лікарні та працював у приватній медицині. Зараз його робоче місце — військовий стабілізаційний пункт, куди доставляють поранених із передової.
Свій позивний «Липа» військовий отримав випадково.
«Їхали дорогою, побачив липу. От і все. Так і став “Липою”», — розповідає він.
До лав війська лікар долучився свідомо, адже вважає, що саме тут його професійні навички найбільш потрібні.
«Те, що я вмію, я тут і застосовую. Роботи багато, вона потрібна. Мені дуже подобається», — говорить Вадим.
За словами хірурга, військова медицина суттєво відрізняється від цивільної. Якщо раніше операції можна було планувати заздалегідь, то тепер ситуація може змінитися буквально за 15 хвилин.
«За 15 хвилин можуть привезти важкопораненого, і треба одразу включатися в роботу. Це важливо для того, щоб людина вижила. Ми для того тут є», — зазначає він.
Після отримання повідомлення про пораненого медична команда негайно починає підготовку: уточнює характер травм, готує інструменти та медикаменти, адже часу на ухвалення рішень часто майже немає.
Вадим переконаний, що під час роботи військового хірурга найважливіше — не піддаватися емоціям.
«Є робота — і ти її робиш. Все. Питання відпадають», — каже лікар.
Серед ключових якостей військового медика він називає стриманість, сміливість, критичне мислення та рішучість. Особливу увагу, за його словами, необхідно приділяти контролю кровотечі, адже саме від цього часто залежить життя пораненого.
Після складних змін відновлювати сили Вадиму допомагає музика.
«Перейшов на метал і рок. Дуже відволікає, не завантажує голову зайвими думками», — ділиться він.
Попри всі труднощі служби, головною мотивацією для військового хірурга залишається можливість рятувати людей.
Після Перемоги Вадим мріє повернутися до цивільної медицини, працювати у звичному ритмі, пити каву між прийомами та здійснити ще одну давню мрію — завести німецьку вівчарку.
