Публікація

“Відьмочка” з Рівненщини розповіла про шлях від перукаря до військової

17:08, 12 Квітня

зображення публікації

60 Окремий Батальйон Сил ТрО – «Поліські Вовки» розповів про захисницю із позивним «Відьмочка».

Знайомтесь: молодший сержант Анастасія Шевчук, народилася в селі Нова Українка на Рівненщині.  Перукарка в минулому, військовослужбовиця сьогодення. Начальниця їдальні у 60 батальйоні 104-ї окремої бригади – молода, вольова, справжня і дуже віддана своїй справі. Вона зачаровує не тільки поглядом — а й турботою, силою й щирим серцем.

Історія позивного

Позивний мені дали хлопці — з перших днів назвали ‘Відьмочкою’. Мабуть, за те, що я вмію зачаровувати. Посмішкою, турботою, силою духу. Так і прижився цей позивний — з теплом.

Цивільне життя

У цивільному житті я була перукаркою-модельєром. Мені подобалося створювати красу, працювати з людьми. Але війна змінила все.

Шлях до армії

Коли почалась повномасштабна війна 24 лютого 2022 року, я одразу вирішила подати документи до Військового коледжу сержантського складу при Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Навчалась два роки. Після цього підписала контракт і приєдналася до 104-ї бригади.Бойова задача

Моя бойова задача сьогодні — смачно та якісно годувати військових. Це не просто про їжу — це про турботу, про моральний стан, про сили для боротьби. Коли боєць поїв — він сильніший.

Про війну й зміни

Чи була готова до війни? Ніхто не знав, що вона буде. Але тепер — я точно знаю, чому вона потрібна. Щоб змінити країну. Очистити від корупції, змінити лад. Збудувати справжнє — своє.

Роль жінок на війні

Жінки на війні — це підтримка. Моральна, емоційна, практична. У нашому підрозділі є кілька дівчат, і ми тримаємося разом. Ми поруч із хлопцями. Ми тримаємо стрій.

Про ворога й перемогу

Ворог? Він хоче знищити Україну. Поглинути. Але не вийде. Українці — не з тих, кого можна поневолити. Ми незалежні, вільні й дуже вперті. Ми переможемо, бо маємо силу духу. Бо боремося не за амбіції — за життя. За дітей. За дім. За справедливість.

Сила — в людях поруч

Моє джерело сили — це родина. Мама. Побратими. Люди, які поруч і тримають.

Як змінилися ми

Армія змінилася. І народ змінився. Ми стали підтримувати одне одного, вірити у свої сили. Війна робить людину сильною. Змушує рости, змінюватись, діяти.

Символ єдності

Шеврон нашого підрозділу — “Поліські бойові вовки”. І ми виправдовуємо це ім’я. Ми швидкі, витривалі, вірні своїй зграї.

Плани після перемоги

Після перемоги я планую займатись пошуком зниклих безвісти. Це важливо. І я хочу допомагати.

Поради молоді

Дітям раджу вчитися. А молоді — знати медицину. Це — не менш важливо, ніж вміти стріляти.

Людська підтримка

Місцеві люди зустрічають по-різному. Але здебільшого — з теплом. І це дає надію.

Якою буде Україна

Україна після перемоги буде іншою. Щасливою. Радісною. Сильною. І, головне, — по-справжньому незалежною.