Публікація
Від землероба до захисника: історія старшого сержанта Миколи Федоровича з Рівненщини
15:25, 10 Жовтня
Колись він обробляв українську землю, а після повномасштабного вторгнення став її обороняти. 59-річний старший сержант Микола Федорович із Рівненщини сьогодні служить командиром взводу забезпечення одного з батальйонів 23 інженерно-позиційного полку Сил підтримки Збройних Сил України. Разом із побратимами він виконує бойові завдання на східному напрямку — там, де щодня лунають вибухи й триває робота з укріплення оборони.
Скромний і врівноважений, уважний до деталей і вимогливий до себе — саме так про нього відгукуються побратими. У роботі, каже Микола, головне — точність і злагодженість, адже від цього залежить безпека людей і результат завдання.
До війни чоловік працював на землі — спочатку у колгоспі, а потім у приватних господарствах. Звик до відповідальності й наполегливої праці. Коли ж ворог прийшов на українську землю, не став чекати на повістку — у березні 2022 року добровольцем пішов до війська.
«Нас у селі назбиралось 18 хлопців-добровольців. Ми не чекали, що хтось покличе в армію. Ми боялись втратити Україну. Тому самі пішли у військкомат. І нас усіх мобілізували», — згадує Микола.
Уже у квітні він із взводом працював на Харківському напрямку, де здобував перший бойовий інженерний досвід. Підрозділи полку зводили траншеї, укриття, бліндажі, бійниці — усе, що рятує життя військових на передовій. Робота була важкою, часто — повністю ручною.
«Спочатку було важко. Але коли побачили результат — зрозуміли, що це реально допомагає, що ми рятуємо життя», — розповідає боєць.
Згодом були інші напрямки — зокрема чотири місяці під Куп’янськом, де від їхніх укріплень залежала безпека бійців. За три з половиною роки служби в полку Микола має за плечима безліч виїздів і кілька тривалих ротацій, кожна — понад рік.
«Коли бачиш готове укриття, розумієш: це чиєсь врятоване життя. Руки опускати не маємо права. Ми боронимо свою землю і йдемо до Перемоги», — каже військовий.
Місцеві мешканці прифронтових районів добре знають його взвод — військові не лише будують оборону, а й допомагають людям: привозять дрова, воду, ремонтують оселі.
«Ми живемо поруч із ними, тож і допомагаємо. Бо ми українці і маємо підтримувати одне одного», — додає Микола.
Сьогодні старший сержант продовжує службу на сході. Побратими називають його просто — «Федорович», із великою повагою. Його щоденна праця — це внесок у спільну справу захисту держави.
За мужність, незламність і зразкову службу Миколу Федоровича нагороджено Президентською відзнакою «За оборону України», відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «За сумлінну службу» та почесною відзнакою 23 інженерно-позиційного полку «Надійний захист у бою».
За матеріалами 23 інженерно-позиційного полку
