Публікація

Від хореографа до воїна: історія бійця з Дубна на позивний «Танцор»

17:45, 15 Березня

До війни він навчав дітей відчувати ритм і рухатися в такт музиці. Сьогодні ж Микола з Дубна, боєць із позивним «Танцор», виконує зовсім іншу роль — на фронті. Доброволець із перших днів повномасштабного вторгнення, він змінив танцювальний зал на бойові позиції та нині боронить Україну на Торецькому напрямку.

Історією бійця поділилися на Facebook-сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”. Микола родом із Дубна. До початку повномасштабної війни майже дев’ять років працював хореографом у школі. Він викладав народні, бальні та класичні танці, навчав дітей тримати поставу, відчувати ритм і слухати музику.

Та 24 лютого 2022 року його життя кардинально змінилося. Почувши новини про вторгнення, Микола того ж дня вирушив до військкомату. Відтоді він служить у 2-му батальйоні 104-ї окремої бригади територіальної оборони «Горинь» і виконує бойові завдання на Торецькому напрямку.

Про війну говорить стримано і без зайвих деталей. Каже, що зараз головне — виконувати свою роботу.

«Моя задача — виявити та знищити. Все інше — шум», — коротко пояснює боєць.

Іноді Микола жартує, що як хореограф звик більше працювати ногами, тому й стріляє точніше, спираючись на п’ятку. Каже, що відчуття ритму, тіла й моменту допомагає і на війні — тільки тепер це зовсім інша «хореографія».

Після перемоги він мріє про прості речі — побути поруч із родиною. Найбільше хоче провести час зі своїми дітьми: сином Микитою та донькою Веронікою.

«Ми не бачимо, як ростуть наші діти. Все проходить повз нас. Хочу повезти їх на море. Відпочити, побути поруч», — каже військовий.

Є в Миколи і ще одна особиста ціль. Попри службу, він вирішив здійснити давню мрію — здобути вищу освіту. Нині навчається на історичному факультеті.

За його словами, це усвідомлений вибір, адже сьогодні особливо важливо розуміти минуле.

«Сьогодні як ніколи важливо знати історію. І не лише свою — а й усього світу. Бо без розуміння минулого немає жодного шансу зрозуміти майбутнє», — переконаний він.

Про побратимів Микола говорить небагато, але з особливим теплом. Каже, що на фронті народжується справжнє братерство — перевірене вогнем, втратами та спільними випробуваннями.

«Це вже не просто друзі по службі. Це — друга сім’я. Ми разом пройшли те, що інші навіть уявити не можуть. І як складеться після війни — побачимо. Але те, що між нами тепер — назавжди», — додає боєць.

А всім українцям «Танцор» бажає не гучних слів чи гучних перемог, а найпростішого — миру.

«Мирного неба та спокою в душі. Бо всі вже дуже втомилися».

РЕКЛАМА