Публікація
Вчитель, інструктор і воїн рівненської бригади «Горинь»: як перемагати без гріха
11:30, 09 Червня
Світлина: ТРО Медіа
Як поєднати Бога, міжнародне гуманітарне право та мистецтво знищення ворога? Про це в інтерв’ю для програми «АнТРОпія» відверто розповів бойовий інструктор із тактичної підготовки 104-ї окремої бригади ТрО «Горинь» Едуард на позивний «Батя» (він же — «Легіонер Марії»).
У сумських лісах, прямо між тренуваннями, військовий філософ та колишній правоохоронець поділився досвідом переписування натівських методичок, історіями про українських дітей та роздумами про те, як залишатися людиною на кривавій війні.
1. Адаптація та злагодження: навіщо вчити бійців після БЗВП?
Базова загальновійськова підготовка (БЗВП) у навчальних центрах дає потужні знання, проте на місцях інструктори бригади займаються «підкручуванням недоліків».
«До війська зараз часто потрапляють старші люди, які часом забувають або не пам’ятають певні маніпуляції зі зброєю чи методи пересування на полі бою. Наше завдання — нагадати, вдосконалити ці навички та об’єднати бійців у єдиний організм. Це і є бойове злагодження підрозділу, щоб в оборонному чи наступальному бою кожен чітко комунікував один з одним».
Едуард високо відзначив роботу вітчизняних навчальних центрів, зокрема фаховість та самовідданість інструкторів у 179-му та 152-му центрах на Рівненщині, де йому особисто довелося навчати бійців.
2. «Ми обіграли їх тричі»: як українці змінюють натівські стандарти
Едуард — інструктор із величезним багажем знань. Він закінчив курси інструкторів базового рівня у Великій Британії (де навчався у голландців), пройшов підготовку в Польщі (ведення бою в складних умовах та штурмові дії під керівництвом французів), а також завершив навчання у трьох вітчизняних центрах, зокрема у 199-му та 169-му (Десна).
За його словами, закордонний досвід дав багато корисного (наприклад, голландська техніка швидкого пересування, коли боєць прикриває обличчя автоматом). Проте сучасна війна, яка стала дроновою, диктує зовсім інші умови. Наприклад, західні методички вчать штурмувати окопи «четвірками», тоді як український бойовий досвід довів: сьогодні ефективно працювати лише «двійками».
Під час навчань у Польщі українські бійці навіть побилися об заклад із французькими інструкторами, влаштувавши змагання зі штурму та оборони будівлі.
«Ми зайняли оборону: підвал, перший, другий і третій поверхи. Французи штурмували так, як їх вчили — по чотири чоловіка, “приліпившись” до будівлі. Я просто вистрибнув із вікна першого поверху, зайшов їм у тил, кинув дві учбові гранати і “положив” усіх холостими. Перекладач потім казав, що французи були вражені: “А що, так можна було?”. Можна! Це мистецтво війни — бути на два кроки попереду, щоб обдурити й знищити ворога. Вони пробували тричі, і тричі ми їх умовно знищили».
Едуард переконаний: невдовзі українським інструкторам доведеться їхати за кордон і вчити армії НАТО воювати в умовах сучасної війни.
3. Від кримінальної міліції до Святого Миколая
Життєвий шлях «Баті» — це дивовижний калейдоскоп. Він є майором у відставці та пенсіонером органів внутрішніх справ, а його останньою посадою до 2007 року було керівництво кримінальною міліцією у справах неповнолітніх транспортної міліції в Рівному.
Перед повномасштабним вторгненням, маючи педагогічну освіту, Едуард пішов працювати в школу вчителем початкових класів — викладав фізкультуру, образотворче мистецтво та основи здоров’я.
Навіть під час служби в ЗСУ Едуард щороку намагається взяти частину відпустки на початку грудня, щоб вдягнути свій власний костюм Святого Миколая та завітати до дітей у Новмиську гімназію та садочки Здолбунова, де він мешкає.
«Діти за роки війни дуже змінилися, стали набагато сумнішими. У багатьох батьки чи мами воюють, є загиблі. Коли вони співають: “Миколаю, нам нічого не треба, поверни нам тата”, — це неймовірно б’є по серцю, сльози самі підступають. Але вчитель і артист має тримати себе в руках. Я посміхаюся їм і обіцяю, що тато й мама обов’язково повернуться, війна закінчиться, і їм більше не доведеться бігти в шкільні укриття».
4. Філософія віри: як нищити ворога без гріха в душі?
Позивний Едуарда — не лише «Батя». Його також знають як «Легіонера Марії», адже він є римо-католиком і членом всесвітнього католицької організації «Легіон Марії», що займається місіонерством та допомогою людям похилого віку.
Як глибоковіруюча людина поєднує місіонерство та навчання військових «мистецтву вбивати»? Едуард відповідає на це твердо:
«Чоловік має захищати свою Батьківщину. Це наш великий християнський обов’язок. Як сказано у Святому Письмі: “Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх”. Церква благословляє захист своєї землі й знищення ворога, який прийшов убивати наших дітей та гвалтувати жінок, як вони це робили в Бучі».
Водночас Едуард обов’язково викладає курсантам міжнародне гуманітарне право. Він вчить відрізняти цивільних від комбатантів і суворо вимагає за можливості брати окупантів у полон.
«Я пояснюю хлопцям: якщо московіт здається — беріть його. По-перше, це наш обмінний фонд, ми зможемо повернути додому нашого пораненого чи молодого бійця. По-друге, якщо ти розстріляєш беззбройного, навіть коли ніхто не бачить — як тобі з цим жити? Це величезний тягар на твою душу на все життя. Ти прокидатимешся з цим і в 100 років. Ми даємо ворогу шанс здатися до початку бою. Але якщо йде штурм, триває бій і ворог намагається вбити тебе — ти зобов’язаний його ліквідувати, і в цьому немає гріха».
5. Ангел, що тужить за побратимами
На плечі в Едуарда — велике татуювання із зображенням Архангела Михаїла. Воно з’явилося вже під час служби.
«Це мій ангел-хоронитель. І він тужить за моїми побратимами, які загинули. За тими інструкторами, які вчили мене, і тими, з якими я проходив службу. Наразі їх уже 19 чоловік… За спочин душі кожного з них я молюся щодня».
Воїну вже пішов 60-й рік, і за віком його невдовзі можуть відправити на пенсію. Проте поки є час, сили та Боже благословення, «Батя» продовжує передавати свій унікальний досвід тим, хто завтра триматиме фронт.
