Публікація

Василь Червоній – прізвище, що досі “заважає”

16:35, 28 Жовтня

зображення публікації

Нещодавно на сесії Рівнеради проголосували за перейменування вулиці Гагаріна. Від тепер вона носитиме назву Василя Червонія. Таке рішення викликало чималу дискусію у спільноті. Перед сесією відбувалося громадське голосування, на щастя, більшість рівнян підтримали пропозицію перейменування.

Читайте: Тепер офіційно в Рівному є вулиця Василя Червонія

Рівнянка Світлана Сирота, яка особисто знала Василя Червонія, аргументовано відповіла усім невдоволем.

“Василь Червоній для Рівного – дуже суперечлива постать. Нічого дивного в цьому факті немає. У місті, де донедавна на парад у медалях отримувати квіти виходили НКВДисти, а кіріловська отара і досі щосвята й щонеділі товчеться біля своїх філій ФСБ, не може бути однозначного ставлення до людини, яка завжди чітко вказувала, що росія – ворог, а російське – вороже.

Приблизно для половини рівнян досі “не все так однозначно” і їхні куці мізки не вправить навіть прямий приліт у голову.

“Комсомольський ватажок перевзувся” – гавкають представники мудрого наріду, що обрав першим і другим президентами комуняк, а четвертим – зека, у бік людини, котра у 1988 відродила в Рівному “Просвіту”, а згодом – “Пласт”.

Свято-Покровський кафедральний собор, Гурбенський монастир і Пантеон, незліченна кількість виданих книг, віднайдених архівів і збудованих пам’ятників для вшанування героїв національно-визвольного руху, відродження свят і традицій, підтримка громадських осередків, непримиренна боротьба за Єдину помісну Церкву, в якій вірним соратником був митрополит Даниїл, похований поруч із Василем – це дуже стислий перелік справ, які були зроблені Василем Червонієм за недовге, але яскраве життя.

Я мала честь працювати з Василем і дружити з Василем. Я знала його не з пасквілів уже сивих писак, які досі подрочують на совок, та часом іще й публічно. І не з пересудів усілякого навколовладного і навколопопівського шобла.

Василь Червоній був складною людиною. І зовсім не святою людиною. Бо він був:

а) людиною;

б) політиком.

А в політиці святих не буває. Але кожен вчинок, кожне слово і кожна дія Василя завжди були продиктовані єдиною метою: зміцненням української державності. І в цьому пафосі – уся правда.

Він багато помилявся, особливо в людях. І його часто зраджували. А він завжди тягнув і підтримував своїх, навіть якщо вони були того не варті.

У день загибелі Василя російські державні канали в прайм-таймі розпиналися від радості з цього приводу, московські попи базікали про божу кару. І тільки один цей факт мав наштовхнути на роздуми кожного, хто має чим думати.

На його похорон прийшли навіть недруги, бо ненавиділи, але поважали водночас.

На завершення проведу маленьку, може не дуже вдалу, аналогію з Бандерою. Степан Бандера не був воїном. Він був політиком. Відверто кажучи, не найкращим політиком, з огляду на проміжні і кінцеві результати. Але його ім’я досі випалює очі росіянам. Десятиліттями московська пропаганда переконувала українців, що бандерівець – це погано.

Василь Червоній теж був політиком, чиє ім’я московська пропаганда і її місцеві попихачі паплюжили і паплюжать понині. І є за що – з їхнього боку, звісно. А українцям є за що дякувати і пам’ятати.

Я не порівнюю постаті Бандери і Червонія, вони були різними. Я лише нагадую методи засирання мізків населенню. Вони залишаються незмінними.

Василь Червоній був складною, неоднозначною, але великою людиною. Василь Червоній був великим українцем.

І ту незагоєну рану, котра ниє вже 13 років без нього, від гіркого усвідомлення як багато він не встиг і як потрібен саме зараз, – її не вгамує назва вулиці.

Але така назва повинна бути. Якщо ми визначилися хто ми і куди йдемо.”

P