Публікація
«Смайл», боєць рівненської бригади: повернувся після поранення — боронити Україну
17:00, 17 Березня
Головний сержант роти 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь” із позивним «Смайл» родом із Вараша. У мирному житті він будував плани та виховував сина, а сьогодні — прикриває побратимів, виводить цивільних з-під вогню та повертається у стрій навіть після важких поранень.
У перші години великої війни він побачив у небі ракети і зрозумів, що не зможе стояти осторонь. Уже 26 лютого «Смайл» був у підрозділі. Не чекав повістки, а просто взяв відповідальність на себе.
«До того я зброї в руках не тримав. Але стало ясно: або ми, або нас».
На початку березня 2022 року «Смайл» разом із побратимом «Зевсом» влаштовували засідку на ворожий танк біля Макарова. Техніка не вийшла, натомість почався обстріл.
«Ми сиділи до дев’ятої ранку. Командир сказав чекати на ворога. Через якийсь час до нас вийшов місцевий: “Хлопці, і мене заберіть”», — згадує боєць.
Дорогою назад вони вивели ще шістьох людей. Це були цивільні, які намагалися вивезти дітей, але через обстріли сховалися в хаті. Завдяки «Смайлу» та «Зевсу» всі залишилися живими.
«Ми не могли їх лишити. Просто взяли і повели. Тоді ще не було страху. Було тільки розуміння: так треба».
Куп’янський напрямок: дві кулі та шлях до своїх
Пізніше були бої під Піщаним на Куп’янському напрямку. Зустрічаючи групу на позиціях, «Смайл» сам потрапив у засідку. Дві кулі прошили плече та руку.
«Я сам собі наклав турнікети. Сказав хлопцям, що не зможу допомогти, бо дві руки вибиті. Передав по рації ситуацію і пішов. Сам. До своїх. Повільно, але йшов».
Дорогою його зустрів солдат із позивним «Хірург». Він вчасно зняв турнікети та потампонував рани. На стабпункті лікарі сказали прямо: ще трохи — і обидві руки довелося б ампутувати.
Мотивація в одному смайлику
Найбільша підтримка «Смайла» — його син. Вони на зв’язку майже щодня. Хлопчик щодня надсилає батькові смайлики та чекає на нові відео.
«Він каже: “Тату, ти найкращий”. А я не маю права бути слабким, коли він у мене вірить».
Родина бійця залишилася в Україні. Брат також воював, але повернувся доглядати літніх батьків, тож тепер «Смайл» служить за обох.
«Мої хлопці, з якими я починав, загинули. Тепер я — за них, за себе, за сина і за кожного, хто не дійшов. Хлопці не для того віддали життя, щоб ми відступили. Це мій дім, мій син і моя війна».
