Публікація
Сержант «Відьма» з Конотопа: історія мами трьох синів, яка стала командиром взводу РЕБ
14:02, 13 Вересня
Це історія про жінку, яка перетворила біль війни на силу. Сержант Ірина Хоменко, її позивний — «Відьма», на згадку про легендарний Конотоп, де вона народилася та виросла.
До війни Ірина була експертом з оцінки дорогоцінних виробів, працювала на Київщині. 24 лютого 2022 року її життя змінилося назавжди. Почувши перші вибухи, вона прийшла до селищної ради: «У нас війна. Не можу сидіти вдома — треба діяти!»
Так Ірина поступила у добровольче формування: патрулювала, допомагала теробороні, організовувала волонтерів. Найважчий спогад — звільнена Буча.
«Це був суцільний жах, — каже Ірина. — Мертві тіла були скрізь: на вулицях, у дворах, у колодязях… Тоді я наочно побачила, що таке російська окупація, і зрозуміла: якщо не будемо боронити свою землю — втратимо все».
Цей біль став для неї поштовхом до наступного кроку — вступу до ЗСУ.
«Пам’ятаю першу розмову. Командир каже: не можу взяти, у тебе немає військової професії! А я серйозно так відповідаю: я ж мама трьох синів, це вже професія — вмію готувати, шити, виховувати», — сміється вона.
Але ж, щоб потрапити до війська, таки довелося вчитися на кухаря. Військовий квиток вона отримала 8 березня 2023 року — каже, це був один із найцінніших святкових подарунків у її житті.
Службу Ірина почала кухарем у 59-ї бригаді. Через рік потрапила під обстріл — поранення, шпиталь…
Біль знов не зупинив її — навпаки, дав нову мотивацію. Ірина перейшла до 21 окрема механізована бригада .
«Тут став у пригоді досвід роботи з комп’ютером, — розповідає Ірина. — Спочатку працювала з документами. Коли з’явилася можливість стати оператором станції РЕБ — не вагалася жодної секунди».
За рік Ірина зробила блискавичну кар’єру: від оператора — до командира відділення, і далі — командир взводу РЕБ.
«Керувати чоловічим підрозділом складно, але я не з тих, хто відступає. І взагалі, я мати трьох синів! — сміється Ірина. — Якщо серйозно, допомогли сержантські курси лідерства. Головне: вдалося створити правильну атмосферу в підрозділі. Всі мої хлопці молодці: круті, класні, ми працюємо як одна команда, і це дуже важливо. Якщо будемо дружити та допомагати один одному — тоді й війна швидше закінчиться. І це, до речі, я не лише про наш підрозділ кажу».
Сержанту Хоменко є кого захищати. Її троє синів зараз продовжують навчання в Україні. Каже, діти навідріз відмовляються переїжджати до родичів, які вже багато років живуть в Європі. «Вони довіряють ЗСУ, я мушу виправдати їх довіру», — розповідає Відьма.
За її словами, для фахівця РЕБ головне — це комп’ютерні навички, а також вміння комунікувати з сусідами та іншими підрозділами. А ще — бійців дуже надихають маленькі перемоги.
«Після чергування хлопці із захватом розповідають: «Бачу на екрані — дрони летять… Натискаю кнопочку, вони падають… Це ж таке задоволення!», – сміється Ірина.
За матеріалами 21 окремої механізованої бригади
