Публікація

Розповідь військового «Червня» з рівненського батальйону “Горинь”

15:09, 11 Липня

Максим, позивний «Червень», воює з 2014-го. Пройшов розвідку, евакуації, перші обстріли й перше братерство. Втомився до кісток — але стоїть. Бо знає: якщо не він – то хто?

«Я був Іюнь, кум – Октябрь. Потім пройшов українізацію – і став Червнем. В армії з перервами: у 2009-му строкова, у 2014-му – вже у батальйоні “Горинь”. Про військо не мріяв, але хтось мав піти. Пішов я».

“Червень” каже, що мотивує не наказ і не зарплата. Мотивує історична пам’ять. Власна совість. І тіні тих, хто стояв до нього.

«Наші діди з УПА знали, що не виграють. Але боролись. Бо це їхня земля. У нас – армія, союзники, держава. А ми що, слабші?»

Сьогодні Максим – інструктор медичного пункту 104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”. Його завдання – евакуація поранених та відповідальність: довести живим.

«Ми не втратили жодного на своїх руках. Бували випадки, коли вже привозили “на щиті”. Але поки ми веземо – тримаємо. Це єдине, що досі тримає мене самого.»

Вдома – дружина й трирічний син. Син каже: “тато на роботі”. І навіть не питає, коли той повернеться. Бо не знає іншого.

Про мотивацію говорить чесно. Її майже немає. Залишився обов’язок. А ще – розуміння, що за тебе ніхто не зробить.

«До повномасштабки, я хотів піти на АЕС. Уже пройшов перевірку. Все було: родина, житло, робота. І тоді – 24 лютого. Подзвонив у СБУ, поклав трубку – і пішов у військкомат. Все було. І все лишилось десь там, в іншому житті.»

Тим, хто готується до служби, радить готуватись до реальності.

«Бережи голову, ноги, спину. Не економ на формі та екіпі. Не чекай, що держава все дасть. Комфорт і безпека – на тобі.
І пам’ятай: армія – це не фільм. Це 80% побуту. І лише 20% – бойові дії. Але саме ці 20% вирішують, чи ти повернешся.»

Це “Червень”. Бо пішов у гарячий час. І не зламався, коли зник вогонь.

Джерело: Рівненська ОДА

РЕКЛАМА