Публікація

Разом із зятем стали на захист України: історія молодшого сержанта Олега з Рівненщини

13:03, 09 Січня

Лютий 2022 року став для України часом великих випробувань, але й небаченої єдності. Серед тисяч добровольців, які вирушили захищати Батьківщину, був 50-річний Олег із Млинівщини разом зі своїм зятем Миколою. Їх обох мобілізували до одного батальйону 23 інженерно-позиційного полку, тож тепер вони не лише родичі, а й побратими.

— Моя гордість — це моя сім’я: двоє дітей і троє онуків. Тому мені є кого захищати. Я їх дуже сильно люблю і хочу, щоб вони жили у вільній Україні. Я незгідний миритись з тим, щоб ворог топтав нашу, українську землю, — розповідає молодший сержант Олег.

Після мобілізації чоловік активно працює на різних напрямках фронту як тракторист-машиніст екскаватора. Його завдання — будівництво фортифікаційних споруд, які забезпечують надійний захист позицій.

— Інколи доводиться копати вручну, щоб працювати «тихо». Ворог посилив атаки дронами і артилерією, через які часто пошкоджується наша техніка, — додає військовий.

Болючі втрати

Серед найважчих моментів війни Олег згадує загибель побратима Андрія Глівки, з яким пів року ділив побут на фронті.

— Андрій був добродушним і людяним, вмів підтримати кожного. У той день він їхав до нас, залишалося лише два кілометри… Його смерть стала величезним шоком для нас усіх, — ділиться спогадами Олег, не стримуючи сліз.

Заслужені нагороди

Попри втрати й небезпеку, Олег і його побратими продовжують боротися за кожен мирний день для України. Його мужність і професіоналізм відзначено нагрудним знаком «Ветеран війни» та відзнакою 23 інженерно-позиційного полку «Надійний захист у бою».

— Війна навчила звикати до багатьох труднощів, але до людських втрат звикнути неможливо. Вони болітимуть завжди і ніколи не будуть пробачені, — підсумовує молодший сержант.

За матеріалами Служба звʼязків з громадськістю, 23 інженерно-позиційний полк

РЕКЛАМА