Публікація
Поет, краєзнавець, екскурсовод – п’ять років без Миколи Пшеничного
10:53, 21 Березня
Фото: Миколи Величковського
Кажуть, що людина живе доти, доки про неї пам’ятають. Ім’я Миколи Пшеничного – письменника, краєзнавця, екскурсовода – продовжує жити в серцях тих, хто знав його особисто, хто читав його вірші та слухав його історії.
У Дубенському замку колеги поділилися своїми спогадами в День пам’яті Миколи Пшеничного.
Микола Пшеничний працював у Державному історико-культурному заповіднику м. Дубна з 1994 по 2011 рік. Його колеги згадують не лише його безмежну ерудицію та талант, а й людяність, щирість і вміння захоплювати розповіддю.
«Ходяча енциклопедія» заповідника
Заступниця директора заповідника з наукової роботи Надія Любецька розповідає:
«У нашій установі Миколу Івановича називали “ходячою енциклопедією”. Він мав відповіді на будь-які питання, а головними темами для нього були історія та література. Його екскурсії були неперевершеними: він умів зацікавити і дітей, і дорослих, розбавляючи розповідь жартами, приказками, навіть легендами, які вигадував на ходу. Туристи вірили в ці легенди і завжди просили екскурсію саме з ним. А хто не знав імені, просто питав про “рудого бороданя”».
Поет у музеї
Ветеран музейної справи Ольга Гавриленко згадує, як у 90-х роках Пшеничний приніс у краєзнавчий музей «свіжий погляд» на історію Дубенщини:
«Він романтизував історію, доповнив її поезією. Довів, що письменник у музеї не лише потрібен, а й незамінний. Особливо цінним був його вклад у науково-краєзнавчі конференції: він редагував матеріали, пропонував нові ідеї».
Людина великої душі
Старший науковий співробітник Наталія Іванова називає Пшеничного інтелігентною, скромною, ерудованою людиною:
«Він був величиною для Дубенщини. Як і для нього такою ж величиною був Герой України Борис Возницький, якому письменник присвятив не один вірш. Ці люди товаришували, і повірте, Борис Григорович далеко не з кожним “набивався” у друзі».
Ідеаліст, який вірив у чистоту людських душ
Провідний науковий співробітник Юрій Пшеничний наголошує, що Микола Пшеничний не приховував своїх поглядів і позицій щодо суспільних подій:
«Він був ідеалістом, який вірив у первинність чистоти людської душі. Завжди намагався знайти у людях справжність і добро. Його часто експлуатували – знали, що він не відмовить у допомозі, особливо коли йшлося про літературне редагування. Він міг гостро відреагувати на це, але коли відчував, що твір вартий уваги, працював без вагань».
Людина честі та совісті
Ветеран музейної справи Тамара Дмитренко підкреслює, що Микола Пшеничний міг проявити себе у будь-якій творчій сфері:
«Він не лише поет-лірик, а й поет-громадянин, якого цікавила соціально гостра тематика. І запам’ятався мені як людина честі та совісті».
Дубенський замок досі пам’ятає голос Миколи Пшеничного, його розповіді, його гострий розум і добрий гумор. А гості заповідника й нині запитують про того гіда, який запалював у серцях любов до історії.
