Публікація

Пілот БПЛА з Вараша, який став командиром взводу: шлях Дениса у 104-й бригаді

12:26, 22 Листопада

Денис родом із Вараша, інженер-енергетик за освітою і командир взводу розвідки та коригування за покликанням. Прийшов у 104-ту «Горинь» півтора року тому як пілот БПЛА — і вже перепідписав контракт. Каже прямо: навіть після Перемоги хоче лишитися на військовій службі.

«Перший позивний був “Еверест” — мріяв туди піднятись. Потім змінив на “Гор” — це частина мого прізвища. Коротко й зручно».

У 27 років Денис свідомо пішов підписувати контракт саме зі 104-ю:

«Це наша, рівненська бригада. Про підрозділ БПЛА були дуже хороші відгуки. Я сам обрав 104-ту і жодного разу не пожалкував».

Головне, що йому імпонує в армії, — чіткі правила і можливість рости, якщо не боїшся працювати.

«Мені подобається структура. Коли люди на своїх місцях і розуміють, що роблять — армійський механізм працює дуже чітко. Тут можна не просто “відбути строк”, а розвиватись».

Саме тому, отримавши молодшого сержанта, він не задумуючись перепідписав контракт ще на три роки.

Пілот, який став командиром взводу. Денис прийшов у підрозділ звичайним солдатом, пройшов кілька навчальних програм і став пілотом. Зараз тимчасово виконує обов’язки командира взводу розвідки та коригування.

«Спочатку було тільки навчання: одне, друге, третє. Лише коли зрозумів техніку і процеси, мені довірили комплекси. Зараз ми працюємо з німецькими Songbird, українськими “Сірко-2М” та новими “Галками”».

Його зона відповідальності — підготовка пілотів, техніка, планування вильотів, розвідка і дешифрування матеріалів.

Техніка, яка вимагає характеру. Тому для нього БПЛА — це і про технології, і про дисципліну.

«Літак — не просто “іграшка”. Їх треба берегти, ремонтувати, налаштовувати. Тут допомагає мій технічний склад мислення: люблю возитися з технікою, розбиратися, як що працює».

За ці півтора року Денис зрозумів, що його місце — саме в цій системі.

«В цивільне життя мене не тягне. У відпустці хотів тільки поспати й повернутися назад. Тут я бачу сенс: можу впливати на підрозділ, покращувати процеси, робити все ефективніше».

За спиною — сильний тил: батьки, дві сестри, дівчина і старший брат, який з перших днів служить у 33-й ОМБр.

«Дівчину я до свого рішення готував: спочатку жартами, потім серйозними розмовами. В якийсь момент просто сказав: я йду в підрозділ, це мій усвідомлений вибір. Вона прийняла. Планували весілля й дітей — війна відклала, але не відмінила».

Про батьків говорить просто:

«Мама — емоційна, завжди зі сльозами питає, коли повернуся. Тато спокійно сказав: якщо так вирішив — ми підтримаємо».

Денис не романтизує війну, але й не драматизує службу.

«Якщо ти нормальна людина і не боїшся роботи — служба не зламає. Навпаки, дасть можливість вирости. Якщо людина по життю токсична — їй буде погано в будь-якій частині».

І додає просту, але чесну мотивацію:

«Мені важливо, щоб ворог не зайшов в мій дім. Щоб сім’я жила спокійно. Це й тримає в строю».

РЕКЛАМА