Публікація

Нова керівниця Туристично-інформаційного центру Острога розповіла про плани та роботу в умовах карантину

11:44, 02 Червня

зображення публікації

Нещодавно у роботі Туристично-інформаційного центру (ТІЦ) Острога відбулося чимало важливих змін. Насамперед, у центру тепер нова керівниця – Ірина Манько, а ще ТІЦ змінив свою адресу. Нагадаємо, що спочатку він розташовувався у приміщені Острозької дитячої бібліотеки в одному кабінеті з відділом культури та туризму виконкому Острозької міської ради. Зі середини березня ТІЦ переїхав на проспект Незалежності, 2, у «Народний Дім». Ми не могли оминути ці зміни у житті туристичного орієнтиру  міста, тому розпитали пані Ірину про майбутні плани, роботу центру в умовах карантину та чи очікувати всім нам цьогоріч туристичного сезону.

Ірино, розкажіть, чому Ви рішили змінити місце локації Туристично-інформаційного центру?

– Переїзд ТІЦу планувався вже давно, адже в бібліотеці для відділу культури і центру було трохи тісно. Також свою роль зіграло розташування: в попередньому приміщенні ТІЦ був фактично схований від перехожих, а тепер ми у центрі міста. Звідси майже до всіх пам’яток можна дійти буквально за 5 хвилин. Це я перевірила особисто. А на новий корпус можу дивитися просто з-за робочого столу. Зрештою, думаю, це значно вплине на налагодження комунікації зі студентами. Великий плюс, що наразі ТІЦ розташований у просторому високому приміщенні, яке дозволяє проводити різні невеликі заходи, презентації, що раніше було просто неможливо.

Як Ви працюєте в умовах карантину?

– Так склалося, що поки майже вся моя робота на новій посаді припала на карантин. Тільки почала планувати відкриття туристичного сезону в травні, як виявилося, що реалістичніше планувати заходи на закриття у вересні. Беру участь у різних вебінарах, прослуховую онлайн-форуми на тему розвитку внутрішнього туризму. Оскільки я нова людина в цій сфері, мені ще багато чому треба навчитися, тож карантин якраз для цього підходить. І, звичайно, плануємо щось цікаве на посткарантинні часи. Наразі головний проєкт, який ми продовжуємо реалізувати, – це облаштування кемпінг-зони «Підзамче». Потрохи розчищаємо територію острова від кущів та сміття. Ще недавно це здавалося фантастичним, але з’являються реальні перспективи почистити русло річки. Поки найважче – це побудова мосту. Також готуємо для подання на громадський бюджет проєкти, які можуть зробити Острог привабливішим для туристів і місцевих мешканців. Місто, яке комфортне для своїх жителів, буде цікавим і для туристів.

Як, на Вашу думку, розвиватиметься туризм цьогоріч, чи очікувати місту гостей?

– Думаю, після тривалого сидіння вдома багатьом захочеться нарешті вирватися кудись далі свого міста. Але не всі будуть готові до ризику далеких тривалих поїздок, тому Острог стане відмінним варіантом для жителів Рівненської та сусідніх областей.

Ірино, розкажіть для наших читачів трішки про себе.

– Я закінчила Острозьку академію, маю освіту магістра за спеціальністю «Історія». Що я вчитимуся саме на історика, усі сприймали як аксіому ще з самого мого дитинства. Сама я серйозно про це не думала до старших класів. Після закінчення університету працювала землевпорядником в проєктній організації. Одного разу побачила в газеті «Замкова гора» оголошення про вакантну посаду спеціаліста відділу культури і туризму, зацікавилася, але не встигла зібрати всі необхідні документи. Згодом усе ж прийшла працювати в міську раду на посаду адміністратора ЦНАПу. І ось, після тисяч виданих довідок та печаток, проставлених у паспортах, я опинилася у відділі культури. Коли тільки закінчила навчання, мене дуже приваблювала робота в туристичній сфері, навіть розсилала кілька резюме, але тоді якось не склалося.

Чи любите ви проводити час у музеї?

– Я дитина музейників. Мої батьки познайомилися, коли обоє працювали в музеї. Навіть мої перші дитячі фото було зроблені на Замковій горі. Влітку для мене і двоюрідних сестер було улюбленим заняттям піти в музей, розглядати виставки та вигадувати різні історії про експонати. Наприклад, що портрет «Невідомого в червоній шубі» стежить за людьми, а шкура ведмедя оживає, коли в залі нікого немає. А становлення Музею історії Острозької академії я бачила на власні очі. До речі, перший костюм капуцина з експозиції, був пошитий у нас удома, «манекеном» був мій старший брат. Тож музей був обов’язковою складовою мого дитинства.

Що надихає Вас у роботі?

– Надихає робити щось нове. І, звичайно, коли моя робота знаходить відгук, тоді відчуваю, що працюєш не дарма і комусь це цікаво та потрібно.