Публікація

«Не за подяку, а за Україну»: історія служби Віталія «Тиси» з Рівненщини

14:05, 05 Квітня

Фото: Facebook-сторінка 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”

Віталій, позивний «Тиса», служить у 2 батальйоні 104-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ “Горинь”. Він водій, який перевозить побратимів та вантажі на передову, зберігаючи спокій та рішучість, які цінує як у житті, так і на війні.

Історією військовослужбовця поділилися на сторінці 104-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ “Горинь”.

Позивний «Тиса» Віталій отримав просто — «так хлопці вирішили». Сам він вважає, що головне не ім’я, а те, як служиш.

За кермом Віталій із юності: колись возив рибу, працював у господарстві та ремонтував техніку. Тепер перевозить побратимів та вантажі на передовій, де рік служби на Донецькому напрямку залишив сотні кілометрів за плечима та безліч спогадів, про які не хочеться говорити.

«Ми всі тут як одне ціле. Кожен робить своє, щоб інший повернувся живим», — каже Віталій про своїх товаришів. Братерство для нього означає, що один прикриє іншого навіть у безнадійній ситуації.

До війни Віталій жив у селі Берег на Рівненщині, а зараз його день проходить між бліндажами, блокпостами та бойовими виїздами. «Що було — те й є. Ми не з тих, хто жаліється. Робимо, що треба», — додає він.

Попри складності служби, тепло з’являється, коли він говорить про побратимів та родину вдома. Дружина, син та численні тварини — шість котів і двоє собак — підтримують його навіть на позиції. «Кішка привела прямо в бліндажі маленьких риженьких кошенят. Хлопці вже поділили, хто кого забере після ротації», — сміється Віталій.

Про сина каже з гордістю: «Без мене вже четвертий рік. Він сам усе навчився. Молодець. Я хочу, щоб він став пожежником».

Про майбутнє Віталій говорить коротко: «Мрію, щоб швидше закінчилося. І щоб син жив у спокійній країні». Щодо ставлення суспільства до військових зазначає: «Раніше всі дякували, а тепер дехто забуває. Але ми ж не за подяку тут. Ми за Україну».

В кінці додає: «Терпіння, миру і віри в Збройні Сили. Бо тільки це нас тримає».