Публікація

“Навіть у тилу викривальна журналістика потрібна”: як війна змінила роботу журналістів-розслідувачів “Четвертої влади”

19:32, 27 Липня

зображення публікації

Команда агенції журналістських розслідувань “Четверта влада”. Фото – “Четверта влада”

 Як виживає бізнес в умовах війни? Як працюють волонтери? Як живуть ті, хто втік від війни?  Де закралася російська пропаганда? І як психологічно вистояти у нелегкий час? «Четверта влада» – агенція журналістських розслідувань, з початку повномасштабного наступу почала створювати матеріали, які відповідають на ці запитання.

 Про складні речі розповідають у публікаціях і інтерв’ю. ЗМІ випробовує й нові формати, як от відео-інтерв’ю, ділиться з читачами практичними порадами тощо.

Як працює одна з найбільших розслідувальних агенцій сьогодні – розповіла заступниця головного редактора «Четвертої влади» Антоніна Торбіч.

Які нові рубрики з’явилися у вашому ЗМІ, пов’язані з війною? Що вас мотивувало зайнятися саме цими темами?

 З початком активних воєнних дій тиждень чи два припинили роботу над будь-якою аналітикою. На сайті майже нічого не публікували, лише вели наш телеграм-канал, який перетворили на новинну платформу про війну.

За деякий час роботу сайту відновили, і, окрім новин, почали писати про ті теми, які, на нашу думку, інформаційно мали би допомагати Україні перемагати у війні. Так з’явилася, зокрема, серія репортажів про волонтерські ініціативи. Ми показували, як Рівне приймає переселенців з гарячих точок країни, збирає медикаменти, їжу та інші речі, потрібні захисникам. Ці матеріали можна подивитися за тегом Волонтери.

Антоніна Торбіч. Фото з її фейсбук-акаунту

Коли стало зрозуміло, що Рівненська область – це тил, який має усіма силами, зокрема, й економічно, допомагати країні перемогти у цій війні, приділили увагу темі як місцевий бізнес справляється з викликами війни, як підприємці Рівненщини допомагають українській армії на війні з росією. Так з’явилася серія матеріалів за тегом  Бізнес воєнного стану, в якій ми розповіли про умови роботи місцевого бізнесу.

Пізніше було кілька матеріалів, де ми ділилися порадами психологинь щодо проблем, пов’язаних з війною. Це матеріали, зокрема, щодо травм комунікації з родичами з росії, з поясненнями чому в тилу не можна прив’язувати крадіїв до стовпів. Важко переоцінити важливість психологічної допомоги, тим паче в час війни.

Ще одна тематика, якій ми приділяємо увагу – історії переселенців і переселенок, які опинилися на Рівненщині. Ця серія матеріалів виходить під тегом Переселенці. Вже вийшло 9 таких матеріалів, у яких ми ділимося як історіями окремих людей, так і досліджуємо більш узагальнено в яких умовах вони живуть.

З найбільш читаних матеріалів з цієї серії у нас – репортаж про те, як у гуртожитку рівненського коледжу живуть майже три сотні переселенців.

Нові рубрики на сайті можна шукати за тегами. Один із них – “Бізнес воєнного часу”. Скріншот з сайту 4valda.com

Оприлюднення таких історій, на нашу думку, допомагає фіксувати наслідки злочинів росії, а нашим читачам-рівнянам дає більше розуміння, що довелося пережити людям, які приїхали сюди з пекла війни.

До серії матеріалів про переселенців нас змотивував звернутися проект «Львівського медіафоруму», спрямований, зокрема, на протидію дезінформації росії. В межах цього ж проекту ми почали більшу увагу приділяти опору росії на різних фронтах, зокрема інформаційному.

Прикладом роботи в цьому напрямку є наше інтерв’ю з кіновлогером, засновником ютуб-каналу «Загін кіноманів» Віталієм Гордієнком. Раджу до перегляду блог Віталія, де він показав, якою постає Україна та українці в російському кіно і пояснив, як через фільми «Брат 2», «Тарас Бульба» та «Ми з майбутнього-2» українцям нав’язували комплекс меншовартості.

Відео-інтерв’ю з Віталієм Гордієнком. Скріншот з відео «Четвертої влади»

 — Як вважаєте, чи  рекламують бізнес такі публікації про бізнес в умовах війни? Як ви пишете, щоб це не виглядало як реклама?

Що таке реклама визначає Закон «Про рекламу». Реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Якщо це визначення сприймати без розуміння професійних та етичних принципів журналістики і без розуміння, що таке суспільно важлива інформація, тоді під це визначення можна віднести будь-яке інтерв’ю, і фактично будь-який матеріал, в якому йдеться про людей чи якісь речі, які можна придбати за гроші. А такі видання як «Форбс», «Економічна правда», «НВ-Бізнес» тощо треба нещадно маркувати як рекламні.

Наше бачення – історії підприємців, які зіштовхнулися з викликами в час війни і долають їх, рятуючи свій бізнес, а, разом з ним, і економіку, не менш важливі, ніж історії про волонтерів чи людей, які змушені переселятися, тікаючи від війни.

Одним з перших кроків перед висвітленням історій рівненського бізнесу, стало моє питання на початку березня до френдів у фейсбуці, щоб вони розповіли детальніше, які з місцевих бізнесів допомагають фронту. Було багато коментарів, а в особистих мені дякували, що підняли це питання, щоб зробити цю допомогу більш видимою.

В цей же час представники місцевої влади публічно оголошували, що вони дуже сприяють бізнесу. Тож пізніше ми сформулювали три питання, з якими зверталися до підприємців, які в публічному просторі не потрапляли в якісь зашквари (ми це поверхово перевіряли через пошук):

– з якими проблеми зіштовхнувся їхній бізнес із початком повномасштабної війни та які рішення застосовують у зв’язку з цим;

– що ще потрібно і від кого для кращої роботи;

– що думають і чи користуються податковими послабленнями, які запропонував уряд.

Частина підприємців відмовлялася публічно відповідати, хтось не знаходив на це часу, хтось детально розповідав свою історію.

Що ж до реклами, то реклама на «Четвертій владі» маркується згідно із Законом «Про рекламу» і її всю можна побачити за цим тегом.

Як ваша аудиторія реагує на такі публікації про бізнес, волонтерів і інші нові теми?

Деякі матеріали мають високий інтерес у наших читачів, як от інформація про те, як маскуються і як знаходити російські бренди на українських полицях, чи репортаж з гуртожитку, де живуть переселенці.

Деякі історії, вважаю, недооцінені читачами. Ймовірно, через те, що «Четверта влада», більшою мірою, відома читачам як медіа, яке викриває порушення, а не описує історії з життя. Водночас радує, коли матеріали отримують певний резонанс. Наприклад, після того, як ми опублікували історію однієї переселенки з Маріуполя, в редакцію звернулися кілька людей з проханням поділитися контактами жінки, щоб їй допомогти.

А лінк на інформацію, де можна отримати психологічну підтримку в час війни, надсилаю і зараз в коментарі у соцмережах, коли зустрічаю запит на допомогу психолога.

— На вашу думку, наскільки висвітленими під час війни є проблеми бізнесу, робота волонтерів, ВПО,а  також інші теми, про які ви пишете, в медіаполі регіону чи України?

Про таке в ЗМІ пишуть немало. Але якісного висвітлення бракує, як і будь-яких інших тем. Але це вже питання до якості контенту у ЗМІ загалом. Для якісного висвітлення теми потрібно більше часу, за який можна наклепати 10 новин із серії «ДТП, кримінал, надзвичайна подія» і зібрати значно більше переглядів. Тому більшість обирає другий варіант.

 — З  якими проблемами зіштовхнулася «Четверта влада» в період війни?

 Спочатку не вистачало рук, щоб виконувати заплановане за нашими проєктами. Адже дві журналістки всі сили почали віддавати волонтерству. Та й психологічний стан решти членів та членкинь команди був таким собі… Хочеться подякувати двом організаціям (MDF та ЛМФ) за те, що організували залучення психологів для допомоги журналісткам, щоб проживати ці складні часи і віднаходити сили для подальшої роботи.

— Чи складно було для “Четвертої влади” змінювати профіль з розслідувальної тематики на аналітику воєнного часу? Як пристосувався колектив?

 Ми давно не є виключно розслідувальним медіа. Швидше – інформаційно-аналітичним. Окрім розслідувань у нас і перед тим кілька років були різнопланові публікації. Ми писали і про реформування в медичній сфері, робили репортажі із зали суду, писали про правильний розвиток міського громадського простору… Тому з цим проблем не виникло. З іншого боку, майже будь-яка хороша журналістика в тій чи іншій мірі є розслідувальною.

Перші кілька тижнів ми більше зосереджувалися на новинах про війну, але потім

стало зрозуміло, що навіть у тилу викривальна журналістика потрібна людям. До нас знову почали звертатися читачі з проблемами, які потребували розслідувань. Так, наприклад, з’явився матеріал про шахрайську схему видурювання грошей за неіснуюче орендоване житло у сховищах Рівного, а пізніше – про вирубку дерев у Рівному, яка стала можливою через низку порушень у сфері будівництва. Наступне розслідування воєнного часу стосується спроби бізнес-компанії зі зв’язками із росією приховати цей зв’язок.

— Як зміни в роботі вплинули на аудиторію?

 Аудиторія в телеграмі зросла майже в два з половиною рази і наразі так і тримається. Але зростання відбулося у всіх ЗМІ через збільшення переглядів медіа в час війни.

Наша взаємодія з читачами продовжує розвиватися і, за моїми спостереженнями, поглиблюється. Намагаємося реагувати на всі звернення читачів на наших платформах, хоч не завжди виходить оперативно це робити. Все більше тем наших матеріалів виникають після таких звернень. Хоча, звісно ж, не кожне звернення завершується журналістським матеріалом, інколи ми працюємо як довідкова служба, розповідаючи у відповідях на повідомлення, які комунальні чи державні структури відповідають за ту чи іншу проблему.

Це посилення комунікації мене дуже радує. Адже ми працюємо для наших читачів, і добре, коли наша робота допомагає їм краще дізнатися про якесь важливе питання чи й навіть допомогти відновити порушене право.

 

Ганна Калаур,

представниця Інституту масової інформації у Рівненській області