Публікація
«Найважче — втрачати побратимів»: історія бійця стрілецького батальйону поліції Рівненщини
16:25, 28 Липня
Фото: Поліція Рівненської області
Колишній слідчий, а нині боєць стрілецького батальйону поліції Рівненщини на псевдо Дубчик уже кілька років виконує бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту. Він переконаний, що успіх операцій залежить від злагодженої командної роботи, а найбільшою нагородою вважає повернення побратимів живими.
Історією бійця поділилися на сторінці поліції Рівненської області.
З початком повномасштабного вторгнення капітан поліції на псевдо Дубчик змінив роботу слідчого на службу у стрілецькому батальйоні поліції Рівненщини. За його словами, саме війна остаточно показала, що найцінніше — це люди, які щодня стоять поруч і разом виконують бойові завдання.
Рішення пов’язати життя з правоохоронною службою він ухвалив ще в підлітковому віці. Після закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ сім років працював слідчим. Останні три роки до великої війни розслідував злочини у сфері транспорту в слідчому управлінні Головного управління Нацполіції в Рівненській області.
Коли в області почали формувати стрілецький батальйон поліції, Дубчик добровільно долучився до нього. Спочатку виконував завдання із захисту північного кордону України, а згодом вирушив на Торецький напрямок.
На передовій він служив у відділенні проведення спеціальних операцій, а пізніше очолив його. Разом із побратимами займався плануванням бойових виходів, аналізом обстановки, збором розвідувальної інформації та підготовкою позицій.
Поліцейський зазначає, що під час підготовки кожної операції враховували всі можливі ризики, однак навіть найретельніше планування не гарантує повного успіху.
Найважчими моментами на війні, зізнається боєць, є ситуації, коли доводиться спостерігати, як побратими потрапляють під ворожий вогонь, а можливості допомогти їм немає. У таких випадках головним завданням стає збереження життя особового складу.
Дубчик наголошує, що ефективність будь-якої спецоперації залежить від командної роботи. За його словами, рішення ухвалюються спільно, адже від них безпосередньо залежать життя військовослужбовців.
Також правоохоронець брав участь у плануванні евакуації поранених і загиблих захисників. Однією з найскладніших стала операція з повернення тіла поліцейського Сергія Мовчуна, який загинув у серпні минулого року внаслідок атаки російського дрона. Через постійні обстріли вона тривала майже три тижні.
Після тривалої служби на фронті у грудні минулого року Дубчик повернувся додому на ротацію, де на нього чекали дружина та маленька донька Єва. Вперше за три роки він зміг бути поруч із донькою в день її народження.
Попри можливість повернутися до роботи слідчим, поліцейський вирішив залишитися у бойовому підрозділі. Каже, що саме там може бути найбільш корисним для держави та своїх побратимів.
За сумлінну службу, вірність Присязі та виконання бойових завдань Дубчика відзначили нагородою Президента України «За оборону України» та відзнакою голови Рівненської обласної військової адміністрації. Водночас найбільшою нагородою для себе він вважає кожного побратима, який повернувся із завдання живим.
«Мета одна — Перемога», — саме цими словами боєць пояснює, чому продовжує службу у складі стрілецького батальйону поліції Рівненщини.
