Публікація
«Найбільший біль — це втрати друзів»: воїн із Рівненщини з позивним “Столяр” про фронт
17:27, 09 Вересня
Фото: 104 окрема бригада сил ТрО
Олександр із Рівненщини, позивний «Столяр», ще в мирному житті був майстром своєї справи. Та коли ворог ступив на українську землю — не вагався ані хвилини. «Хто має йти захищати, якщо не ми? Щоб діти не бачили того всього», — каже він.
З перших днів повномасштабного — у лавах 104-ї бригади ТрО «Горинь», 5-го батальйону. За цей час пройшов найгарячіші напрямки: Бахмут, Куп’янськ, тепер — Сумщина. «Друзів втратив багато… Це найбільший біль. А з позитивного — лише те, що вдома, на нашій землі, поки тихо. І ми тримаємось, щоб так і залишилось».
Про службу і війну
Для нього найважче — постійна напруга. «Ротацій як таких нема. Але вже звикли: сходиш у відпустку на кілька днів, побачиш рідних — і знову тягне назад до побратимів».
Про побратимів він говорить коротко і щиро: «Це ті, на кого можна покластися. Перевірені часом і боєм».
Родина чекає
Вдома на нього чекає дружина і діти. Старша донька Софія вже доросла, син Костик — школяр. «Діти питають лише одне: коли це все закінчиться. Я кажу: скоро. Бо маю надію, що на наступний рік…»
Погляд у майбутнє
Мрії Столяра прості: повернутися після Перемоги на свою роботу, обійняти рідних і жити звичайним мирним життям. В армії залишатися не планує — попереду хоче бачити сім’ю та спокій.
Побажання молодим
«Найперше — фізична підготовка. У війську дуже важко, коли ти слабкий. Все інше навчать інструктори. Працюйте над собою».
А цивільним він бажає простого: «Мирного неба. І трохи більше розуміння до військових. Бо армія — це народ. Звичайні люди, які стали на захист країни».
За матеріалами 104 бригади тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”
