Публікація

«На канікулах у бабусі». На Рівненщині діє унікальний освітній проект

12:51, 18 Серпня

зображення публікації

На Рівненщині, а саме в селі Почапки колишнього Острозького, а нині вже Рівненського району, продовжує свою роботу нетиповий освітній проект – сільський табір для міських дітей «Back to village». Організаторка проекту Ольга Клочко розповідає, що ідея виникла не з проста: сільську школу, де жінка працює психологом, влада планувала оптимізувати (спойлер – школу все таки лишають діючою). Аби приміщення не простоювало, взимку 2021 року Ользі прийшла ідея поєднати приємне з корисним: організувати освітній проект. Редакція видання «Горинь.інфо» поспілкувалася з Ольгою Клочко про те, як невеличка ідея переросла у великий проект, та в чому унікальність останнього.

З Рівного до села Почапки – більше години їзди. Є два шляхи доїзду: через Здолбунівський, а за ним – Острозький район. Можна їхати іншою стороною: трасою Київ-Чоп, далі звернути на Гощу, а там вже за навігатором. Почапки – одні такі, то ж це село ви ні з чим не сплутаєте. Майте на увазі: дорога не весь час подорожі буде ідеальною. Ми їдемо другим шляхом, на погане подекуди дорожнє покриття не дуже звертаємо увагу, і вже в очікуванні того, яким побачимо освітній проект «Back to village».

Чи було таки метою освітнього проекту привернути увагу до школи, яку мали закрити?

Так. Першочергово метою проекту було привернути увагу до закриття нашої Почапківської школи. Освітній заклад понижували у ступені, мотивуючи тим, що географічне розташування невигідне для довозу дітей з інших шкіл. Але я була переконана, що те, що школа розташована на окраїні села, має віддаленість від траси, і величезну безпечну територію – точно вигідне для чогось нового. Так і народилась ідея заснувати унікальний освітній простір.

То ж ми поринаємо в той самий унікальний освітній простір. Першим, що привертає увагу – це територія. На шкільному подвір‘ї діє так званий контактний зоопарк: кролики, свині, качки, кури, коти. Вихованців табору з першого дня навчають доглядати за тваринами. На очі мені трапляється і літній душ.

Та всю мою увагу забирає вхід у школу, який з колишньої радянської будівлі миттю перетворився у ганок української хати-світлиці. Заходжу в освітній заклад, і таки бачу, що потрапила дійсно в минуле: повсюди вишиті рушники, бабусині горщики з молока, скрині з найціннішими речима для українського наріду. Здається, що от-от в цю стареньку хату повернеться з поля сім‘я, а з тих вишитих рушників, що на стінах, калиною впадуть стіжки на їхні сорочки. Та ми в 21 столітті, і в цей час в хол забігає дітвора, бо в таборі час обіду.

Який типовий денний раціон в дітей у «Back to village»?

Їжу дітям готують працівники шкільної їдальні. У нас спеціальне ЕКО-меню. Батьки, підписуючи договір, повідомлені про це. Продукти всі домашні: молочку, овочі та птицю закупляю у місцевих жителів. Для прикладу, меню одного дня:

  • Сніданок: яєшня, салат овочевий, чай+хліб з маслом та сиром
  • Перекус: млинці з какао
  • Обід: борщ щавлевий, каша пшенична+відбивна, помідори, чай
  • Перекус: млинці з вишнею+узвар
  • Вечеря: картопля з качкою тушкована. Чай з молоком+пиріг з маслом.

Через 2 дні у нас буде вечеря з багаття – це смажена картопля, куліш, курка, плов.

Смачно поїсти встигли і ми, за що окреме дякую кухаркам проекту. Опісля ситного обіду не менш важливе заняття: денний відпочинок. Сплять діти на ліжках із сіна. Тут відразу приходить питання на думку: «А чи є такий табір для дорослих?». Думаю, про цю ідею варто запропонувати Ользі. Загалом, звичайний день на проекті виглядає так:

Понеділок:

 7.00 прокидаються чергові та годують тварин

7.30 загальний підйом+ранкова гігієна

8.00 зарядка

9.00 сніданок

10.00 трудові заняття/екскурсія (сьогодні було прання)

11.00 перекус

12.00 час ігор

13.00 обід

14.00 денний відпочинок

15.00 трудові заняття/екскурсія (сьогодні вишивання)

16.00 перекус

17.00 час ігор

18.00 дзвінок батькам

19.00 вечірня гігієна

20.00 вечеря

20.30 вечірні посиденьки

22.00 сон

Протягом дня телефони заборонені. 

Ольга додає, що під трудовими заняттями розуміється: догляд за тваринами, прання вручну, висаджування рослин, похід на пасовисько, спостереження та вивчення роботи сільськогосподарської техніки, доїння корови (за бажанням), майстер-класи з сироваріння, випікання хліба, приготування морозива в домашніх умовах, шиття, малювання, виготовлення декоративних речей, вишивання, виготовлення ляльки-мотанки, техніка декупажу та багато іншого. Заняття підбираються відповідно до інтересів дітей, тому деякі пропускаються.

Відпочинок – це добре, але яким ще речам навчаться діти під час перебування в таборі? 

Основною метою цього простору є навчити дітей доглядати за собою та тваринами, коригувати підліткові особливості. Сучасні діти стали надто «тепличними», особливо міські. Вони вже не знають як прати речі вручну, митися в літньому душі або ж навіть тазику, не вміють шити та готувати. Тут ми часто «добуваємо» собі їжу. Йдемо на город і копаємо картоплю, щоб потім її почистити та приготувати. Рвемо кукурудзу, чистимо та варимо і її, збираємо малину, рвемо вишні й інші сезонні фрукти та варимо компоти. Догляд за тваринами – це особливий процес. Багато «Фу» та «Фе» з початку, але згодом діти з радістю чистять клітки кролям та прибирають за поросятами. І це надзвичайно цінний досвід. Це те, що потрібно кожній дитині.

Натхненна роботою, Ольга Клочко розповідає, що освітній проект «Back to village» – це ніщо інше, як відпочинок в бабусі в селі. Жінка каже, що це ідеальне місце для проведення свого літа міським дітям, у яких немає села. Безапеляційно погоджуюся з цим твердження, та все ж запитую Ольгу, чому саме таке порівняння?

Найголовніше над чим я працюю тут як спеціаліст – це позитивна психологічна атмосфера. Кожна дитина особлива і потребує особливого підходу. На додачу фантастична природа, постійний контакт з тваринами та корисна домашня їжа. А ще коло однолітків, які за 3 дні стають «як рідні». Нічого не нагадує?

Те, що дітям подобається перебування на проекті, ми розуміємо не лише з розповідей Олі, а й із їхніх захоплених обличь.

Та все ж, Олю, чи були діти, які дзвонили батькам, і просили забрати їх додому?

Період адаптації триває 2 дні і це мегашвидкий результат. Загалом, психологічна література пише про від 3-х до 5-ти днів. І це ще одне підтвердження тому, що наш простір терапевтичний. Загалом за три заїзди у проекті взяла участь 51 дитина. З них є такі, які тричі та двічі гостювали у нас. Жодна дитина не поїхала додому раніше терміну. Проект для дітей 9-13 років. Але за проханням батьків, були й 5-ти, 7-ми та 14-річні.

Ініціатива стала успішною, про що ми можемо судити вже наприкінці літа 2021: Ольга з командою планувала, що школа прийматиме дітей на 1 чи 2 заїзди. Та в результаті, днями стартував третій заїзд.

Чим відрізняється третій заїзд від перших двох?

Третій заїзд виник «на біс». Не планувала його робити, але було багато бажаючих. Ті, хто вже був у другому і першому заїзді, спонукали мене переглянути свої плани. І я стартувала втретє. Зараз у мене гостюють діти з таких міст як Львів, Миргород, Київ, Одеса, Рівне, Луцьк та Житомир. В попередньому заїзді була дівчинка з Старокостянтинова та хлопчик з села Оженин Острозького району. Так-так… діти з села теж повернулись в село . І справа тут зовсім не в селі, як адміністративній одиниці – справа в особливій атмосфері, яку мені вдається підтримувати. В мене немає чіткого плану роботи. Я йду за дитячими побажаннями та постійно коригую трудові заняття. Ми відвідуємо творчі майстер класи, вивчаємо технології приготування хлібобулочних та молочних продуктів. Вчимося доїти корову і готувати нутеллу та морозиво з молока.

Загалом географія проекту торкається не тільки Рівнещини, як планувалося спочатку, а й Волині, Хмельниччини, Львівщини, Київщини, Полтавщини, Одещини. Третій заїзд завершується вже за тиждень. То ж Ольга Клочко разом з командою вже будує плани на 2022 рік.

– Плани є не лише на 2022, а й на 2021. Хочу запросити дітей на осінні канікули. І вже є бажаючі. Одразу і без попереднього оголошення програми. Це дуже тішить, адже довіра батьків дорогого вартує. Це значить, що вони бачать позитивні зміни в дітях, і готові знову і знову привозити їх назад в село до мене. А 2022 обіцяє бути ще цікавішим, аніж 21й. Є ресурс, запит та море ідей. Далі буде масштабніше!

Записала Анастасія БОДНАРСЬКА