Публікація
Міжнародні кейси: як прикордонні регіони долають виклики
10:55, 21 Червня
Цьогоріч видання Горинь.info отримало грантову підтримку від Інституту Масової Інформації (ІМІ) у межах проєкту, що фінансується European Union in Ukraine. Це дає можливість нашій команді втілити амбітний проєкт: «Медіаграмотність у прикордонних громадах Рівненщини».
У березні–листопаді 2026 року редакція Горинь.info проводить польове дослідження у п’яти прикордонних громадах Рівненщини. Дослідження включає масове опитування мешканців (про канали інформування, рівень довіри та досвід зіткнення з дезінформацією) та глибинні інтерв’ю з молоддю, освітянами і представниками ОМС.
У цій статті ми розглядаємо міжнародний досвід протидії дизінформації у прикордонних з росією громадах країн Балтії, Молдови та Польщі. Також ми згадуємо унікальні кейси Харківської та Сумської областей.
Країни Балтії: «цілісний суспільний підхід»
Естонія, Латвія та Литва є найбільш вивченим прикладом протидії російській дезінформації в умовах прикордонного розташування. Десятиліття досвіду під інформаційним тиском Москви перетворили ці країни, за висловом Foreign Policy Research Institute, на регіони, де «сфери ризику стають сферами експертизи».
Джерело: Indra Ekmanis, “Contesting Russia: The Baltic Perspective”, Foreign Policy Research Institute, жовтень 2024.
Ключова особливість балтійського підходу — так званий all-of-society approach (підхід усього суспільства): протидія дезінформації не делегується лише державним структурам, а розподіляється між громадянським суспільством, медіа, освітніми інституціями і навіть місцевими громадами.
| The Baltic states have made an all-of-society approach to disinformation a priority. In Lithuania, for example, the Civic Resilience Initiative uses online and offline tools to help young people tackle disinformation head on. — Equal Times, “In the existential fight against Russian disinformation, Baltic states are utilising a variety of tools”, жовтень 2024 |
Водночас дослідники Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS, Таллінн) фіксують важливу внутрішню різницю: Естонія розвинула якісніші системні відповіді на дезінформаційні кампанії порівняно з Латвією та Литвою — насамперед завдяки фокусу на побудові згуртованого суспільства, а не лише на регуляторних заборонах. Особливо вразливою залишається Латвія, де значна частка населення отримує інформацію з російськомовних медіа.
Джерело: “Disinformation Resilience Index: The Baltic States”, International Centre for Defence and Security (ICDS), 2022.
Дослідник Johannes Voltri у порівняльному аналізі підходів трьох балтійських країн (2022) зазначає, що Латвія та Литва зробили ставку на регуляторні (правові) механізми, тоді як Естонія зосередилась на побудові стійкого суспільства через медіаграмотність і соціальну згуртованість. Це розмежування є критично важливим для розуміння того, яка модель може бути ефективнішою у контексті українських прикордонних громад.
Джерело: Johannes Voltri, “Countering Russian Information Influence in the Baltic States: A Comparison”, Sõjateadlane (Estonian Journal of Military Studies), 2022.
Важливий урок для Рівненщини: балтійський досвід показує, що муніципальні органи влади схильні розглядати кризове реагування виключно через призму координації з екстреними службами, тоді як місцеві громадські активісти хочуть чіткішої ролі і доступних каналів комунікації знизу вгору. Саме цей розрив між інституційною і низовою комунікацією є центральним викликом, який необхідно вивчити у прикордонних громадах Рівненщини.
Джерело: Marija Golubeva, “Wide Awake and Busy: The Baltics Prepare for Russian Hybrid Attacks”, Center for European Policy Analysis (CEPA), березень 2025.
Молдова: коли інформаційний простір стає зброєю
Молдова є, мабуть, найбільш показовим прикладом країни, де «сприятливе інформаційне середовище» для поширення ворожих наративів сформувалося ще до початку повномасштабного вторгнення в Україну. Дослідники Литовського центру безпекових і оборонних досліджень (GSSC) описують цю ситуацію так:
| Russia is increasingly relying on elements of its ‘soft power’. This encompasses the fertile informational environment in Moldova, where Russian narratives tend to be easily absorbed by the public. This phenomenon has persisted since Moldova’s independence but was largely ignored, especially by political stakeholders, until the annexation of Crimea by Russia in 2014. — GSSC, “Moldova’s handling of Russian disinformation: building new tools and uprooting old patterns”, лютий 2024 |
Молдовський кейс особливо цінний тим, що демонструє: дезінформація не є суто зовнішньою загрозою. Вона проростає у внутрішньому середовищі — через економічну вразливість, слабкість інституцій і тривалу присутність проросійських медіа. Опитування 2022 року, проведене Center for Sustainable Peace and Democratic Development, зафіксувало, що 35% молдован погоджуються з тезою про те, що «Росія вторглась в Україну, щоб захистити людей, яких переслідують нацисти», і 31% вважають Росію «гарантом миру і стабільності в Молдові».
Джерело: “Russia’s Disinformation Targets Moldova’s Ties with Europe”, United States Institute of Peace, липень 2024.
Показово, що після блокування проросійських телеканалів у 2022 році інформаційні операції просто мігрували в онлайн — насамперед у TikTok і Telegram. Кампанія «Матрьошка» поширювала сфабриковані відео і фейкові звіти через координовані мережі акаунтів. Це безпосередньо релевантно для розуміння того, як працюють подібні операції у прикордонних Telegram-каналах Рівненщини.
Джерело: “How Russian disinformation flooded Moldova’s media landscape”, Modern Ghana, вересень 2025.
Порівняльний аналіз дезінформації в Молдові та Польщі (опублікований у Security and Defence Quarterly, 2024) фіксує спільну рису: країни, що межують із зоною збройного конфлікту, зазнають «безпрецедентних атак у рамках поточної інформаційної війни», причому соціальна поляризація і геополітична позиція цих країн роблять їх особливо привабливими цілями.
Джерело: “Russian disinformation in Moldova and Poland in the context of the Russo-Ukrainian war”, Security and Defence Quarterly, 2024.
Польща: прикордоння як постійний майданчик гібридної атаки
Польський досвід протидії дезінформації на прикордонних територіях є особливо релевантним для Рівненщини через спільний відрізок кордону і схожу геополітичну позицію. Варшавський інститут (Warsaw Institute) описує польсько-білоруський кордон як зону активного застосування дезінформації як інструменту гібридної війни:
| The Belarusian or Eastern migration and border crisis is one of the biggest hybrid conflicts Central Europe has faced in the 21st century. Countries adjacent to the region affected by the armed conflict are particularly vulnerable to hybrid attacks. They are currently experiencing unprecedented attacks as part of an ongoing information war. — Warsaw Institute, “Disinformation as a Tool of Hybrid Warfare at the Polish-Belarusian Border”, 2023 |
Аналіз естонського центру Propastop (2025) фіксує характерну адаптивність російської дезінформації у польському контексті: після 2022 року соціальні мережеві акаунти, які раніше поширювали антивакцинний контент, масово переключились на антиукраїнські наративи. Це свідчить про те, що інфраструктура дезінформаційних операцій є універсальною і може швидко перепрофілюватись залежно від ситуаційних завдань Кремля.
Джерело: “What narratives is Russia using to target Poland?”, Propastop (Естонія), жовтень 2025.
Харків і Суми
Серед українських кейсів особливо показовим є Харків — місто, розташоване приблизно за 30 хвилин їзди від російського кордону. Atlantic Council описує характер інформаційного наступу на місто
| Russia is deploying disinformation alongside bombs as it seeks to demoralize Kharkiv residents and depopulate Ukraine’s second city. In recent months, Russia has also unleashed an elaborate information offensive that aims to fuel panic and uncertainty among the city’s embattled population via a combination of aggressive propaganda and destabilizing disinformation. — Atlantic Council, “Bombs and disinformation: Russia’s campaign to depopulate Kharkiv”, квітень 2024 |
Харківська відповідь включала систематичне спростування фейків і просвіту мешканців щодо тактик інформаційної війни — що є прямою паралеллю до завдань проєкту Горинь.info для прикордонних громад Рівненщини.
У Сумській області, де незалежне медіа Kordon.media працює в умовах постійних обстрілів, Reporters Without Borders фіксує ключову роль регіональних журналістів: «нагадувати людям, що вони не самотні» — особливо у громадах поблизу кордону, де дезінформація є не абстрактною загрозою, а частиною повсякденного досвіду.
Джерело: “Four years into Russia’s full-scale invasion, Ukrainian journalists from Sumy, Zaporizhzhia, Kharkiv and Crimea tell RSF about their fight”, Reporters Without Borders, лютий 2026.
