Публікація

Медики Рівненщини вшановують загиблих колег: спогад про фельдшера Павла Довганюка

17:06, 15 Липня

До дня пам’яті загиблих медиків Рівненський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики розпочав серію публікацій присвячених пам’яті загиблих на війні колег.

Світло добра серед вогню війни.

Павло Володимирович Довганюк народився 5 лютого 1991 року в селі Нова Митниця на Рівненщині. З дитинства він був тихим, уважним і добрим — одним із тих людей, присутність яких завжди заспокоює. Павло не прагнув слави — він просто жив правильно. Допомагав, де міг, і ніколи не проходив повз чужий біль.

Після школи вступив до Дубенського медичного коледжу. Обрав фах фельдшера — не тому, що було легко, а тому, що серце вело туди, де потрібна допомога. І ця допомога приходила — вчасно, точно, людяно. У ФАПі рідного села він став для багатьох порятунком. Його руки рятували, його слово давало надію.

У 2019 році Павло добровільно підписав контракт із ЗСУ. Без роздумів. На фронті, де гостро бракувало медиків, він став старшим бойовим медиком механізованої роти. У найгарячіші миті бою побратими знали: якщо поранення — Павло буде поруч. Якщо страх — Павло знайде слова. Якщо на межі — Павло витягне.

13 березня 2022 року, під час бойового завдання в місті Попасна, Павло загинув, рятуючи інших. Йому було лише 31.

Він не встиг створити власну сім’ю, але залишив по собі нескінченну любов — у серцях мами, двох братів, двох сестер. Для них він був опорою, прикладом, другом. Для рідного села — гордістю. Для України — Героєм.

Похований 2 квітня у рідній Новій Митниці. Там, де кожна стежка пам’ятає його кроки. Там, де нині ростуть квіти з землі — і з пам’яті. На школі, де навчався Павло, встановили меморіальну дошку. Люди зупиняються — і бачать не лише обличчя. Вони бачать ціле життя, віддане іншим.

Був медиком. Але насамперед — Людиною. Тим, хто не боявся болю. Тим, хто йшов у найтемніші місця, несучи світло. Світло, якого не загасить ні смерть, ні час.

Слава Герою. Вічна пам’ять.

РЕКЛАМА