Публікація

Медики Рівненщини вшановують загиблих колег: історія про бойового медика Богдана Мороза

18:02, 15 Липня

Світло, яке не згасає: бойовий медик Богдан Зіновійович Мороз (1976–2024) — фельдшер, бойовий медик, чоловік, батько, син, друг і великий українець.

Уродженець села Велика Омеляна, що на Рівненщині, усе своє доросле життя він присвятив одному — допомагати. З 1995 року працював фельдшером у бригаді екстреної медичної допомоги на Дядьковицькому пункті постійного базування Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф — і завжди був там, де найважче.

У вересні 2024 року, попри втому, турботи про родину та роки щоденної праці, Богдан добровільно став до лав ЗСУ як бойовий медик 33-ї механізованої бригади.

Не заради слави чи обов’язку — заради любові. До людей. До правди. До України.

Він не вмів залишатися осторонь, коли хтось потребував допомоги. Таким був усе життя — тихим героєм поруч.

6 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу н.п. Побєда на Донеччині, Богдан загинув внаслідок удару ворожого дрона. Віддав життя, рятуючи інші.

Про нього кажуть, що він випромінював спокій і тепло. Його голос заспокоював у найтяжчу хвилину. Його руки тримали пульс, а серце — тримало людей. Його очі були уважними до болю кожного.

Він не просто лікував — він підтримував. Словом, дотиком, присутністю.

Друзі та колеги згадують: після виснажливих змін Богдан залишався, щоб допомогти іншим. Не міг пройти повз чиюсь втому або біль. У ньому не було байдужості — тільки глибока людяність.

Для родини він був усім — чоловіком, батьком, опорою і світлом дому. Діти згадують, що навіть у найважчі моменти тато знаходив сили посміхнутися, обійняти, пожартувати.

Його дружина каже: “Він приходив з роботи виснажений, але ніколи — байдужий. Він завжди був з нами — по-справжньому. Повністю.”

Його життя було без гучних слів — але з великим змістом. Його смерть принесла біль а присутність відчувається досі — у памʼяті, в серці, в добрі, яке він залишив.

Богдан став прикладом того, якою великою може бути людина, якщо її серце наповнене добром і любов’ю до ближнього.

Близькі кажуть: “Він був тим, хто ніколи не залишав у біді. Ніколи.”

РЕКЛАМА