Публікація

Магічний «дзинь»: як біля Рівного діє Школа верхової їзди для малюків

12:07, 12 Червня

Ви коли-небудь звертали увагу, як реагують діти на конячку з вершником? Красива і граційна тварина, яка голосно цокає копитами по дорозі, викликає бурю емоцій в дитини. Вони тягнуться до коника своїми маленькими ручками, щоб погладити і відчути його тепло. Батьки, обираючи тип відпочинку, а згодом і вид спорту для свого чада, часто зупиняються саме на кінному спорті. Чому? Бо ж малюк одного разу потягнеться до вологого носика коня і все! І все – цей магічний «дзинь» між вашою дитиною та коником щойно відбувся. Тепер вона постійно говоритиме про нього, де б ви не були, та щоб не робили. Цю «магію» підтвердять вам батьки і вихованці Школи верхової їзди для малюків «Baby rider», що на Рівненщині.

Про той самий спонтанний «дзинь», емоції дитини від спілкування з конем, та чому слово «не бійся» – заборонене, розповіли засновники Школи «Baby rider», що на базі КСК «Патріот» у селі Козлин Ірина та Денис Косики. Їх думки – нижче:

«Професія повинна бути актом любові»

В кінний спорт Ірина закохалася давно. Як і її чоловік Денис – вони родом із північно-східної частини нашої країни – міста Суми. Саме там навчалися верховій їзді в міській кінно-спортивній школі. Одного разу для них оголошення в інтернеті про вакансії тренерів в Кінно-спортивному клубі «Патріот» стало доленосним. Ось так на Рівненщину 8 років тому їх привела робота та… любов до коней. А згодом Ірина та Денис почали носити спільне прізвище – Косики, адже саме тут і збудували сім’ю. Вже 20 років як ця любов взаємна: Косиків та коней. І це не просто захоплення – це справа всього життя.

Let’s start. Від маленького Лук‘яна – до цілої школи

Все розпочалося із любові до коней маленького Лук‘яна (син Ірини та Дениса Косиків – тренерів та засновників Школи, – авт.). Так як Косики фактично все життя у кінному спорті, тому син і справді росте на конюшні. У Лук‘яна рано відбулося знайомство із кінною сім‘єю. Вже у свої 1,5 роки він вперше сів на коня, а згодом – наскільки міг впевнено його осідлав. Звісно не без допомоги тренерів-батьків. Саме цей маленький хлопчик і дав старт заснуванню Школи верхової їзди для малюків «Baby rider». Тож, свою історію Школа почала писати у 2018 році. А вже за півтора роки її вихованці представляли честь клубу на професійних змаганнях.

«Baby rider» як власна дитина

«Раніше я просто катала дітей на конях, але згодом я зрозуміла, що хочу їх навчити правильно це робити. Стати для них наставником», –  каже Ірина.

У тому ж 2018 році, анонсувавши відкриття Школи в соцмережі Facebook, Косики зрозуміли, що «сарафанне радіо» спрацювало. Вони зробили міні-показ коників в «Патріоті», і до них впродовж цього дня завітало майже півтисячі людей (!). Побачити таку кількість гостей було для них, як мінімум, неочікувано.

Мовою цифр

На вулиці літня спека 2020. У цей час Школа верхової їзди для малюків «Baby rider» налічує до півсотні дітей до 14 років. З них 25 дітей-спортсменів віком від 4 до 11 років.

Готують їх до стартів професійні педагоги. Тренером школи для малюків є Ірина Косик. А в Дитячо-юнацькій школі «Патріот» учнів від 7 років тренують Денис Косик, Тарас Поліщук та Зоріна Мартинова. Заняття у молодших проводять тричі на тиждень по 20 хвилин. Тоді, коли старші вихованці займаються довше – від 45 хв до години. Але спілкування з конем займає набагато більше часу в реальності.

У «Baby rider» працюють і з дітьми, які мають певні хвороби, в тому числі, і з аутичним синдромом.

«Лікбез» для батьків

Про страх. Дитина не сяде на коня і не поїде, якщо цього більше хоче мама, ніж саме чадо. На цьому тренери часто наголошують в Школі.

«Невеличкий «лікбез» для батьків, чиї діти почали займатися кінним спортом. Дуже часто помічаю, як тати та мами, аби допомогти дитині налагодити контакт з конем кажуть: «Не бійся, не впадеш, він не вкусить». Малюк на слух вловлює все без частки «не», і в результаті чує: «Бійся, впадеш, вкусить». Натомість, рекомендую батькам юних вершників і самим дітям спочатку прийти до коня, поговорити, погодувати, погладити. А ще розуміти, з якою метою дитина починає займатися цим спортом», – каже Ірина Косик.

Недарма кажуть, що це – благородний спорт для сміливих. Він робить дитину дисциплінованою, підтягнутою, постійні тренування допомагають побороти страх, загострюють силу волі. В кінному спорті задіяне все тіло, м‘язи працюють статично.

Бути на хвилі

«Дуже цінно встановити контакт з конем», – вважає Ірина Косик. Адже вони як люди – кожен зі своїм характером. Є і норовливі жеребці, і горді, але всіх коників поєднує одна спільна риса: добре серце. У них, як і в нас з вами, бувають погані дні: не з тієї ноги прокинувся, не та травинка трапилася на пасовищі, не так подивився на тебе інший кінь. А ще дитині потрібно взяти верх у цій парі, показувати коню твердість характеру, але не можна наказувати чи грубити.

Тренування – частина перемоги

Привітатися, погодувати, поговорити, вичесати, вимити свого улюбленця, підготувати всю амуніцію, переодягнутися – це певні етапи, які передують підготовці до тренування дитини та коня. Перед заняттям обов’язково потрібно чітко знати, які вправи сьогодні будуть відпрацьовані.

«Чому ми в цьому контексті кажемо і про коня? Тому що тварина повинна бути постійно в тренінгу. І готувати конячку до занять потрібно теж.

Після вищезгаданих етапів вихованець школи має осідлати коня і вивести на манеж. Часто старші діти допомагають молодшим це все зробити. І дуже приємно спостерігати таку співпрацю між вихованцями. Бо кінний спорт, це перш за все – про дружбу, підтримку, родинні цінності», – впевнена Ірина Косик.

Авторитет тренера

Не менш важливо мати порозуміння вихованця Школи та його тренера.

Під час тренування у Школі верхової їзди на манежі в дітей можуть виникати труднощі, і це нормально. Тоді тренер дає їм легші завдання. На всіх стартах наставники не менше хвилюються за дітей, ніж їхні батьки. Тренер тонко відчуває всі зміни, весь прогрес дитини. Денис бере маленьких вихованців з «Baby Rider», і продовжує їх готувати вже в дорослій групі до серйозної спортивної кар’єри.

Дух змагань та перегонів

За спиною Ірини та Дениса Косиків – не одна власна перемога, але пишаються не менше вони своїми вихованцями. Діти посідають призові місця на різного роду змаганнях. Мова йде не лише про локальні старти, а й про чемпіонат Європи.

Цьогоріч рівненським спортсменам вже вдалося відкрити змагальний сезон. Відкриті регіональні змагання з подолання перешкод «Equides Cup» CSI4* подарували таку нагоду. З 4 по 7 червня на базі кінного клубу «Equides Club», у селі Лісники Київської області, кращі вершники країни вийшли на старт по конкуру. З Рівненщини в різних категоріях виступали вихованки КСК «Патріот» Олександра Онищук, Анастасія Благодир, Христина Купецька, Олександра Левшук та Іванна Царук. Завжди поруч тренер –  Денис Косик.

А минулоріч, у 2019-му, дві вихованки ДЮСШ «Патріот» виконали нормативи кандидатів у майстри спорту. Вони подолали маршрут без штрафних очок висотою по 130 см.

Без гендеру та ейджизму

В кінному спорті все дуже індивідуально, немає єдиних правил. Тут все потрібно починати з нуля. Якщо в легкій атлетиці чи боксі є якісь попередні навички, то у верховій їзді ти натискаєш «старт», не маючи за спиною набутих вмінь.

«У ньому немає ні гендеру, ні ейджизму. Якщо тобі 80 років, і ти себе добре почуваєш, сідай і їдь», – переконана Ірина, – теж саме можна сказати і про діток».

Сильна команда веде до успіху

Школа верхової їзди для малюків «Baby rider» нещодавно увійшла в громадську організацію «Федерація кінного спорту Рівненської області». Вже затверджено, визначені цілі і цінності, а також обрано Президента Федерації – Юлію Шигорєву. До речі, вона вже тривалий час займається кінним спортом на базі КСК «Патріот, а її донечка є вихованкою «Baby rider». На Рівненщині розпочинається новий етап розвитку цього благородного виду спорту, що вже здобув багато прихильників у нашій області.

Сила в любові

Кажуть, якщо жінка може приручити коня, то вона може керувати світом. А що ж тоді може зробити 5-річна дитина, якщо вона вправно керує конем?! А ще слушне спостереження: вірні супутники конюшні – жінки, собаки та коти. Я б, як авторка тексту, додала б сюди ще про дітей та любов до справи.

Спілкувалася Анастасія БОДНАРСЬКА

Фото надані героями публікації