Публікація
Людина-редакція: як виглядає кадрова криза в рівненських медіа
15:30, 26 Червня
Кадровий дефіцит у регіональних редакціях – це вже давно буденна реальність. Частина журналістів долучилася до сил оборони, частина виїхала за кордон, частина перейшла у інші сфери. Водночас ті, хто залишився, подекуди беруть на себе функції цілих відділів: пишуть, знімають, монтують, ведуть соцмережі, спілкуються з джерелами, шукають теми – все водночас. У таких умовах редакції шукають способи залишатися ефективними через автоматизацію, стажування, взаємодопомогу і перерозподіл пріоритетів.
Про те, кого сьогодні найбільше бракує в рівненських редакціях, як кадрова криза позначається на щоденній роботі та контенті, чому редакції стали майже повністю жіночими та що допомагає медіа триматися на плаву – у червневому блозі представниці Інституту масової інформації у Рівненській області Ганни Калаур.
“Навчити спеціаліста – мінімум місяць”: кого і чому бракує в редакціях
Кадровий дефіцит у редакціях Рівненщини має кілька вимірів: одні медіа потерпають від браку технічних фахівців, інші – від нестачі журналістів потрібного рівня, а хтось шукає фахівців, які, в першу чергу, поділяють цінності редакції. Утім, майже всі називають однакові причини дефіциту: війна, мобілізація, відтік кадрів з професії, низькі зарплати та вигорання.
Інна Денисюк, головна редакторка “Горинь.інфо” каже, що з часу заснування видання у його команді були позаштатні автори – історики та журналісти. У 2022 році вони стали на захист держави.
“На жаль, дехто з них загинув, як от Олександр Подвишенний, який готував інтерв’ю для “Горинь.інфо”. З іншими ми втратили контакти, так як співпрацювали вони через нашого засновника і першого редактора Тараса Давидюка”, – розповідає Інна.
Нагадаємо, третього листопада 2023 року поблизу села Роботино Запорізької області внаслідок атаки російського дрона-камікадзе загинув головний редактор видання “Горинь.інфо”, військовий 14-го окремого механізованого полку ЗСУ Тарас Давидюк.
Загибель Тараса – велика втрата для Рівненщини і всієї України. Все своє життя він присвятив боротьбі за незалежну Україну.
Головний редактор ТРК “Рівне 1” Олександр Туз каже, що для їхньої редакції головним викликом стала мобілізація саме технічних фахівців – операторів, яких неможливо швидко замінити.
“З початком великої війни з “Телерадіокомпанії Рівне 1” п’ятеро працівників або пішли добровольцями, або мобілізувалися до лав ЗСУ. Більшість – технічні працівники. А навчити такого спеціаліста потрібно мінімум місяць”, – розповідає він.
Мобілізація також суттєво вплинула на кадри в редакції філії Суспільного у Рівному, кілька працівників якої зараз захищають країну на фронті.
Також, за словами заступниці головного редактора Агенції журналістських розслідувань “Четверта влада” Антоніни Торбіч, нещодавно мобілізувався один журналіст їхньої редакції, а сама війна негативно впливає на стан інших працівників.
“Дехто з колег має рідних чи близьких, які служать, і це впливає на емоційний фон команди, на стрес, на виснаження. Це такий виклик, як робити роботу редакції більш гармонійною для тих, хто працює через оцей стрес. А з іншого боку, для керівників це виклик, що маємо мати кадровий резерв, щоб виконувати взяті на себе зобов’язання”, – розповідає Антоніна.
Роман Свирида, продюсер рівненської філії Суспільного, каже, що знайти журналістів вдається, але фахівців, які можуть одразу якісно працювати, з його слів, залучити значно складніше. І навіть коли такі кадри трапляються – утримати їх непросто. “Якщо говорити саме про творчих працівників – найбільше бракує журналістів та спеціалістів із цифрового контенту. Таких людей потрібно виховувати”, – розповідає Роман Свирида.
Оксана Кравець, головна редакторка сайту “ЧаРівне.інфо”, розповідає, що їхня команда з чотирьох людей потребує насамперед журналістів з різними навиками. “Найбільше бракує універсальних журналістів, які могли б не лише писати тексти, а й працювати з фото, відео, соціальними мережами, аналітикою. Також є потреба відеопродакшену та монтажу, адже саме ці напрямки сьогодні потребують багато ресурсу”, – розповідає Оксана. 
Чому журналісти звільняються?
Причини кадрового голоду схожі в усіх редакціях: мобілізація, переїзди за кордон, емоційне вигорання, обмежені фінанси і відповідно конкуренція на ринку праці. Частина журналістів переходить у інші сфери – найчастіше в PR, комунікації або міжнародні організації, де оплата праці, як правило, вища.
“Зараз регіональним медіа дедалі складніше конкурувати за кваліфікованих фахівців . Зокрема, це саме через такі обмежені фінансові можливості”, – розповідає редакторка сайту “Район.Рівне” Тетяна Мельничук.
Таку ж думку має головна редакторка сайту “Горинь.інфо” Інна Денисюк: “Будь-який кадровий дефіцит найперше пов’язаний із нестачею коштів. Нам не вистачає фахівців із будь-якої ланки роботи: журналістів стрічки новин, авторів, SMM–менеджера, рекламного менеджера і так далі”.
Роман Свирида каже, що втримати фахівців інколи складно, через конкуренцію на ринку праці. Фото Іванни Власюк
Продюсер рівненської філії Суспільного Роман Свирида також звертає увагу на те, що медіа не завжди можуть вигравати конкуренцію за кваліфіковані кадри на ринку праці. “А якщо такого фахівця вдається виховати – його дуже часто не вдається втримати.
(…) Також можу поділитися кейсом, коли реально ефективного навченого молодого кореспондента ми просто не змогли втримати в редакції – він просто вирішив кардинально змінити сферу роботи через пропозицію з кращими умовами оплати праці”, – ділиться Роман.
Водночас є й особлива потреба до кадрів у розслідувальній журналістиці. Заступниця головного редактора Агенції журналістських розслідувань “Четверта влада” Антоніна Торбіч пояснює: їхньому медіа важко знайти людину не просто з навичками, а з правильними цінностями.
“Ми – єдине медіа, яке системно займається розслідуваннями в нашій області. І просто журналістам немає де вчитися розслідувати, крім нашого медіа. З того, як раніше ми бачили моніторинги, значна частина медіа в нашій області дозволяли собі джинсувати. І це також впливало на те, що багато їхніх працівників, журналістів, вже мали певні спотворені цінності журналістики. Тому навіть готових фахівців, які б працювали на рівні інших медіа, нам складно залучати через неспівпадіння цінностей”, – розповідає Антоніна Торбіч.
“Монтажер, оператор і ще інколи водій”
Найочевидніший наслідок браку людей – перевантаження тих, хто залишився. Інші члени команди змушені брати на себе більше задач, а редакції – жертвувати складними форматами заради оперативності.
Олександр Туз з “Рівне 1” наводить конкретний приклад: “У нас є універсальний працівник – монтажер, який одночасно працює і оператором, і навіть водієм. Деякі журналісти опанували монтаж, тому монтують власні сюжети самотужки” 
Крім того, за словами Олександра, через те, що редакції бракує операторів, роботу за грантовими проєктами доводиться переносити на вихідні. “Якщо новини чи інші програми власного виробництва ми закриваємо без особливих проблем, то супутні гранти через брак людей доводиться відпрацьовувати в основному у вихідні”, – каже редактор.
Інна Денисюк розповідає, що журналісти “Горинь.інфо” через брак кадрів також змушені виконувати декілька ролей.
Тетяна Мельничук, редакторка сайту “Район.Рівне” з мережі “Район.in.ua“, розповідає, що є єдиною працівницею медіа і їй доводиться не тільки шукати теми, героїв, комунікувати з джерелами, писати тексти, а й працювати з соцмережами: публікувати дописи, відео, виконувати редакторську та іншу роботу. “Насправді це допомагає редакції залишатись ефективною – коли ти універсальний солдат, тобто вмієш багато чого виконувати. Але дуже часто це призводить до виграння і стресів”, – ділиться Тетяна.
Роман Свирида, продюсер філії Суспільного у Рівному, каже, що загалом у журналістиці поєднувати різні функції вже звично і повсякденно. “Журналісти (Суспільного, – авт.) можуть самостійно знімати відео та готувати контент для соцмереж, оператори – виконувати функції монтажерів, а редактори – працювати з цифровими платформами та аналітикою. Універсальність працівників сьогодні є великою перевагою”, – розповідає він.
Менше людей – менше глибоких матеріалів
Найбільше кадрова криза вплинула на можливість редакцій створювати глибоку аналітику, розслідування і інтерв’ю, бо на ці жанри елементарно бракує ресурсу.
“Ми розуміємо, які теми потребують окремого журналістського часу – розслідувань, аналітики, історій людей, пояснювальних матеріалів, – але часто змушені балансувати між оперативністю і глибиною. Водночас намагаємося адаптуватися: більше працюємо з форматами, які дозволяють бути ближчими до аудиторії – короткими відео, історіями, поясненнями, матеріалами для соцмереж”, – говорить головна редакторка “ЧаРівне.інфо” Оксана Кравець.
Роман Свирида також підтверджує: найбільше від кадрового дефіциту страждають обсяг і різноманіття форматів. “Найчастіше страждає обсяг контенту та різноманіття форматів. На якість контенту впливає брак часу на опрацювання теми і рівень кваліфікації працівника”, – каже він.
Редакторка сайту “Район.Рівне” говорить про постійне намагання зберігати якість матеріалів в умовах, коли кадровий дефіцит впливає на кількість контенту і можливість реалізовувати довготривалі проєкти. “Іноді через стрічку, соцмережі, іншу комунікацію не вистачає часу на лонгріди та великі матеріали, інтерв’ю чи аналітику”, – розповідає Тетяна Мельничук.
Редакції з жіночим обличчям: чи змінився гендерний склад?
Мобілізація помітно вплинула на гендерний баланс у рівненських редакціях. Хоча в опитаних нами медіа жінок було більше і раніше, зараз ця різниця стала ще відчутнішою.
Роман Свирида так описує ситуацію на філії Суспільного у Рівному: “Жінок було більше й раніше. Але кількість чоловіків зараз впала, мабуть, до мінімуму за час моєї роботи у редакції. Усі режисери монтажу – жінки, серед польових кореспондентів та фахівців цифрового контенту чоловіків приблизно 10% – по одному-двох у кожному з відділів. Суто чоловічими поки залишилися функції операторів та інженерів. Хоча усі кореспондентки вже володіють базовими навичками зйомки відеоконтенту”.
У невеликих редакціях ситуація ще виразніша. “Зараз наша команда – це чотири жінки”, – розповідає редакторка “ЧаРівне.інфо” Оксана Кравець.
Тетяна Мельничук також підтверджує тенденцію. “У нас в мережі “Район.in.ua” і раніше працювало більше жінок. Зараз так само – це особливо помітно серед журналістів і редакторів. Звісно, що це пов’язано із мобілізацією і зі змінами на ринку праці”, – уточнює вона.
За словами головного редактора “Рівне 1” Олександра Туза, гендерна пропорція фактично завжди залишалася незмінною. “На “Телерадіокомпанії Рівне 1” завжди чоловіків було втричі менше ніж жінок. Так є і зараз”, – говорить медійник.
ШІ, стажування, взаємозамінність: як редакції адаптуються і що буде далі
Попри кадрову кризу, редакції шукають рішення, оптимізують процеси, залучають технології. Адже розуміють: якщо дефіцит кадрів не подолати, ризики для локальної журналістики будуть серйозними. Серед найпоширеніших антикризових інструментів – взаємозамінність команди, використання штучного інтелекту для рутинних завдань і перебудова пріоритетів.
“Ми використовуємо цифрові інструменти та ШІ як допоміжний ресурс. Вони допомагають швидше виконувати частину технічних завдань: структурувати інформацію, працювати з текстами, оптимізувати окремі процеси. Але остаточна перевірка фактів, редакційні рішення, пошук тем і відповідальність за контент залишаються за людьми”, – описує підхід до роботи керівниця “ЧаРівне.інфо” Оксана Кравець.
Роман Свирида також каже, що інструменти штучного інтелекту редакції “Суспільне Рівне”допомагають долати виклики нестачі працівників, впоратися з транскрибуванням чи розшифровкою великих матеріалів, підготовкою чернеток текстів та створенням субтитрів. Водночас долати виклики кадрового голоду, за його словами, допомагає універсалізація команди та оптимізація виробничих процесів.
Тетяна Мельничук з “Район.Рівне” розповідає, що справлятись з кадровим дефіцитом редакції допомагає гнучкість, взаємопідтримка команди і штучний інтелект.
“Наприклад, у рівненській мережі (входять вісім медіа, – ред.) ми оптимізуємо внутрішні процеси, комунікуємо в чатах. Коли щось не встигаємо, бракує часу, розподіляємо навантаження відповідно до компетенцій, шукаємо взаємопідтримки. І, звісно, використовуємо для спрощення роботи, тобто для розшифровки, для накладання субтитрів, тобто будь-які редактори, фотошопи AI”, – розповідає Тетяна.
Детальніше про те, як рівненські медіа використовують штучний інтелект і чи замінив він журналістів, читайте у блозі ІМІ.
Водночас редакція “Горинь.інфо”, яка через війну втратила авторів, за словами головної редакторки Інни Денисюк, зараз намагаться залучати нових дописувачів.
“Зокрема маємо угоди про співпрацю з Державним історико-культурним заповідником міста Острога. Наукові співробітники друкують свої статті у нашому виданні, також ми активно співпрацюємо ГО “Опора”, прес-службами військових частин та іншими”, – ділиться Інна Денисюк.
Виростити кадри самим: як “Четверта влада” запускає стажування
Віднедавна “Четверта влада” розпочала набір на оплачуване стажування. Як повідомляв ІМІ, до участі запрошують усіх охочих – і студентів, і фахівців різних галузей, які хочуть здобути практичний досвід роботи в медіа. Реалізувати таке стажування редакції допомогло фінансування донорів.
“Ми зрозуміли, що один із варіантів виходу з кадрової кризи – виховання, навчання початківців, студентів, випускників, людей з інших професій, що перекваліфікувалися. Наш вихід – навчати їх, щоб вони зрештою ставали кадровим резервом. (…) Я це бачу на прикладі національних медіа, які теж долучаються до шкіл розслідування, залучають журналістів з регіональних редакцій, навчають їх і придивляються, кого вони можуть взяти собі в редакцію і працювати. Ми теж вирішили зробити таку практичну школу журналістики на базі нашого медіа”, – розповідає заступниця головного редактора “Четвертої влади” Антоніна Торбіч.
Програма стажування “Четвертої влади” триватиме до листопада 2026 року. Редакція приймає людей на кілька напрямків – новинну і розслідувальну журналістику, а також відеографію. Перевагу, за словами Антоніни, надають жителям Рівненщини або тим, хто готовий переїхати, адже цього вимагає робота.
Що може чекати регіональні медіа через кадрову кризу
Медійники говорять і про наслідки, до яких може призвести ситуація з браком кадрів.
“Основний ризик – зменшення кількості якісної локальної журналістики. Регіональні медіа часто першими помічають проблеми громад, розповідають історії людей і контролюють роботу місцевої влади. Якщо команди продовжать скорочуватися, зменшаться можливості для глибокого висвітлення важливих тем, а інформаційний простір зможуть заповнити неперевірені джерела”, – розповідає Оксана Кравець.
Роман Свирида звертає увагу на те, що нині існує загальносвітова тенденція до збільшення масовості і зниження якості інформаційного контенту. Він вважає, що цьому сприяють соцмережі. “Зараз кожен може говорити чи показувати будь-що і стати популярним серед глядачів, навіть якщо у маси він транслюватиме відверту дезінформацію чи маячню. Мусимо шукати нові шляхи донесення до аудиторії якісної інформації. Навіть попри кадрові труднощі”, – підсумовує Роман.
Журналісти одностайні: щоб долати кризу, потрібен комплексний підхід. Стабільні моделі фінансування медіа, програми підтримки регіональних редакцій через гранти та партнерства, розвиток освітніх програм для молодих журналістів і стажування. А ще – держава має захищати право журналістів говорити суспільству правду.
Як вже неодноразово повідомляв ІМІ, кадрова криза в рівненських редакціях – наслідок кількох складних процесів одночасно: повномасштабної війни, мобілізації, економічного тиску на медіа і конкуренції за кваліфікованих фахівців з іншими, подекуди більш оплачуваними сферами. Редакції пристосовуються, роблять команди більш універсальними, залучають ШІ для рутинних завдань, запускають програми стажування, перерозподіляють навантаження. Але ця адаптація має свою ціну – вигорання людей і відмова від глибоких, складних форматів. Регіональна журналістика стоїть перед справжнім викликом: як зберегти якість і суспільну функцію в умовах, коли людей стає дедалі менше, а від тих, хто залишився, вимагають дедалі більше. Як влучно сказала редакторка “ЧаРівне.інфо” Оксана Кравець: “Кадровий дефіцит у медіа – це вже не лише питання кількості людей, а питання спроможності редакцій залишатися якісними в умовах, коли від одного журналіста очікують функцій цілої команди”.
Ганна Калаур, представниця Інституту масової інформації в Рівненській області
