Публікація

«Люди понад усе»: як працює головний сержант батальйону

16:50, 02 Травня

зображення публікації

Фото: Facebook 104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”

Богдан, головний сержант батальйону, щодня відповідає не лише за порядок і підготовку, а й за людей, які поруч із ним проходять війну. Його робота — це про навчання, довіру і рішення, від яких залежить боєздатність підрозділу.

Історією військовослужбовця поділилися на Facebook-сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”.

Головний сержант батальйону Богдан виконує одну з ключових ролей у підрозділі. Його зона відповідальності охоплює організацію служби, підготовку військових та формування ефективних команд. Саме він контролює, як новобранці проходять базове навчання, адаптуються та розкривають свій потенціал уже безпосередньо в підрозділі.

За його словами, головне — це мотивація: ті, хто справді хоче навчитися, з часом досягають результату. У процесі служби визначається, хто і на якій позиції буде найбільш корисним.

Сучасна війна змінює підхід до ведення бойових дій, і батальйон поступово трансформується. Сьогодні поряд із піхотою активно розвивається напрямок безпілотних технологій: розвідувальні та ударні дрони, бомбери, наземні роботизовані комплекси. Це дозволяє зменшити ризики для особового складу та діяти ефективніше.

Втім, навіть за умов технологічного розвитку, піхота залишається незамінною: «Піхоту нічим не замінити. Саме вона бачить і тримає позицію до останнього».

За роки служби Богдан найбільше запам’ятовує не техніку чи завдання, а людей — тих, кого вже немає, і тих, хто продовжує стояти поруч. Саме вони є головною мотивацією не здаватися.

Він підкреслює, що навіть у найважчих умовах важливу роль відіграє підтримка — іноді достатньо простого слова чи допомоги, щоб вистояти.

«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести», – говорить Богдан.

Для нього перемога — це не абстрактне поняття, а просте і зрозуміле бажання: щоб припинилися обстріли і з’явилася можливість повернутися додому до родини.

Вдома на нього чекають двоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни. Його історія — не про гучні слова чи пафос, а про щоденну працю, відповідальність і людей, на яких тримається українська армія.