Публікація
Історія воїна з Острожчини, який пішов на фронт за сином і отримав «Золотий хрест»
13:30, 02 Червня
Історія старшого солдата Василя Івановича з Острозького району, що на Рівненщині, відомого побратимам за позивним «Росомаха», є прикладом мужності, відданості та справжньої батьківської любові. Бо коли в перші дні повномасштабного вторгнення його син Ярослав вирішив стати на захист України, Василь сказав лише одне: «Я з тобою».
Так розпочалася історія спільної служби батька і сина, які з березня 2022 року пліч-о-пліч виконували бойові завдання у складі 23 інженерно-позиційного полку.
Від мирної праці до окопів під обстрілами
До повномасштабного вторгнення Василь працював у сільському господарстві, обробляв землю та жив звичайним мирним життям. Разом із дружиною виховав доньку та сина, тішився онуками. Військового досвіду не мав, строкової служби не проходив. Проте, коли росія розпочала повномасштабну агресію проти України, без вагань став до лав Збройних Сил України.
«Ми з сином служимо в одному підрозділі. Так склалося, що майже постійно були разом: і на виїздах, і там, де жили разом із побратимами. Постійні виходи на позиції, виконання завдань під обстрілами, щоденний ризик. Насправді ми пережили чимало небезпечних ситуацій. І, на щастя, щоразу вдавалося вижити», — тихим голосом розповідає старший солдат.
Одним із найнебезпечніших епізодів він називає обстріл під час облаштування фортифікаційних споруд. Тоді мінометний вогонь застав групу просто під час роботи.
«Нас було чотверо. Перший приліт — з одного боку, другий — з іншого. Одного побратима контузило. Ми ховалися, а потім відходили під обстрілом. Міномет гнав нас майже два кілометри», — згадує військовий.
Найбільше випробування — переживання за сина
Попри всі труднощі, найбільшим випробуванням для нього були переживання за сина. Василь зізнається, що саме відповідальність за рідну людину додала йому сивини за роки військової служби.
«Посивів. Бо хвилювався за сина, який у мене ще той відчайдух і безстрашний хлопець. Хвилювався і за рідних удома, адже коли ми з сином у 2022 році пішли в ЗСУ, то залишили самих дружину та матір.
До війни ми мали господарство, техніку і землю. Але після мобілізації та через погіршення здоров’я більшу частину майна довелося продати, а землю — здати в оренду», — каже захисник.
Війна залишила свій слід і на здоров’ї військового. Під час виконання бойових завдань Василь двічі переніс серцеві напади. Перший стався у 2022 році.
«Мене евакуювали до Запоріжжя. У лікарні, куди спочатку мали покласти, не було місця, тому перевезли в іншу. А вночі в ту першу лікарню влучила ракета. Цього разу я довго не лікувався — щойно стало трохи легше, повернувся до побратимів», — розповідає він.
Другий серцевий напад стався вже у 2025 році.
Попереду були лікування та операції, однак серце військового й надалі залишалося поруч із побратимами та сином.
«Я щодня дивився, коли вони були в онлайні, щодня записував і досі записую синові голосові повідомлення. Для мене важливо бути на зв’язку і знати, що всі живі та здорові», — говорить Василь.
Висока нагорода для «Росомахи»
За сумлінну службу, мужність і відданість Україні захисника нагороджено почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України — «Золотий хрест».
Ця нагорода стала свідченням його особистого внеску в оборону держави та визнанням професіоналізму, витримки й самовідданості.
Та сьогодні найбільшою нагородою для «Росомахи» є не відзнаки, а можливість чути голоси рідних і знати, що з ними все гаразд.
Історія цієї родини з Острожчини — про силу батьківського плеча, справжню чоловічу підтримку та відданість Україні. Батько з сином разом стали на захист держави, коли вона цього потребувала найбільше, і назавжди залишаться прикладом єдності, мужності та любові до рідної землі.
