Публікація

Історія стійкості: бойовий шлях Віктора «Мєлі» з Вараша

15:30, 26 Березня

Віктор на псевдо «Мєля» — один із тих, хто тримає стрій без зайвих слів.

Його історія розпочалася у Вараші, місті атомників, де до великої війни він мав звичне життя: робота на електростанції та захоплення футболом.

Ранок 24 лютого 2022 року застав Віктора на лікарняному, але це не зупинило його. Вже за кілька годин він разом із другом дитинства був у військкоматі. Як резервіст, Віктор не чекав повістки, а пішов добровольцем. За роки служби він пройшов шлях від командира піхотного відділення до головного сержанта і командира міномета.

Позивний «Мєля» супроводжує його ще з цивільного життя — так Віктора колись назвав тренер з футболу, скоротивши прізвище Мельник.

Найважчі випробування чекали на Донецькому напрямку.

Під час оборони позицій у Бахмуті підрозділ Віктора потрапив під щільний обстріл артилерії та танків.

«В один із обстрілів почав працювати танк — вдарив по будівлі перед нами. Уламок зайшов у мене, але болю спершу не відчув. Вибуховою хвилею підкинуло на кілька метрів угору, час ніби сповільнився. Коли впав і спробував встати, зрозумів, що не можу. Тоді просто сказав хлопцям: “Я трьохсотий”», — згадує боєць.

Поранення виявилося складним: контузія та перелом ноги, який не зросталася пів року.

Попри тривалу реабілітацію, Віктор повернувся у стрій і зараз продовжує службу в мінометному підрозділі.

Про перші дні повномасштабного вторгнення він говорить відверто: «Ми йшли на голому ентузіазмі. Хтось у спортивному костюмі, хтось у джинсах. Не було нічого — просто зібралися і пішли захищати своє».

Сьогодні Віктора тримає усвідомлення відповідальності.

Він переконаний, що захищаючи чужу сім’ю на фронті, він забезпечує безпеку власним рідним — батькові, сестрі та дівчині, які чекають на нього у Вараші.

Мрії Віктора зараз більше схожі на конкретні цілі: «Під час війни слово “мрія” зникає. Хочу побачити Україну по-справжньому незалежною. Не тією, про яку лише говорять, а тією, де кожен із нас несе відповідальність за власну країну».

Розповіли в 104 бригаді тероборони ЗСУ “Горинь”.