Публікація

Ірина СЛОБОДЮК: «Головне завдання реформи – якісна освіта для наших дітей»

11:02, 31 Серпня

зображення публікації

Ми продовжуємо наш цикл статей про освітян Рівненщини. Цього разу  журналісти Горинь.info поспілкувалися із Іриною Вікторівною Слободюк – директоркою опорного закладу «Малошпаківський ліцей», що у Рівненському районі.

Ще в шостому класі Ірина  Слободюк знала, що стане вчителем. Пані Ірина родом зі села Заслуччя Дубровицького району Рівненської області. Ще школяркою, уже хотіла вчити дітей біології, бо самій дуже подобався цей предмет. Саме тому, закінчивши з відзнакою дев’ять класів, продовжила здобувати освіту в Кременецькому педагогічному коледжі (тепер Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка). Після шести років навчання отримала диплом учителя біології.

 

Завершивши інститут, доля привела Ірину Вікторівну в Рівненський район. Саме у Великоомелянському НВК «школа-гімназія» вона здобула перший педагогічний досвід. Попрацювавши рік учителем біології, мала довгу перерву в педагогічній роботі. Повернулася І.В. Слободюк у викладання як вихователь групи подовженого дня.

Пані Ірина активна учасниця життя своєї громади. Дотримуючись думки: «Хто, якщо не я», 2015 року вирішила балотуватися до місцевої ради, аби мати можливість змінювати життя села. Отримала велику підтримку громади – її обрали депутатом Дядьковицької сільської ради. Як говорить Ірина Вікторівна, наступним важливим, однак складним, кроком у її житті стало директорство у Милостівській ЗОШ І –ІІ ст., яку очолила 2017 року.

  • Зізнаюся, що це був надзвичайно відповідальний період. Я працювала і водночас навчалася. Завдячуючи великій підтримці та відкритості тодішнього керівника районного відділу освіти Олександра Набочука, мені вдалося швидко здобути необхідні управлінські компетенції.

На час директорства Ірини Вікторівни припав складний етап змін освітньої галузі. Їй довелося стати директором-реформатором. Зокрема, під час її керівництва Милостівська школа була реорганізована у філію «Милостівська початкова школа» опорного закладу «Дядьковицький ліцей Рівненської райради Рівненської області». Як зазначає пані Ірина, саме реорганізація закладу освіти вимагала чимало непростих рішень.

  • Звісно, було багато противників реформування. Однак, коли розпочали активну діяльність у 2017 році, до ремонтних робіт долучалася громадськість. Працювали всі: небайдужі місцеві мешканці, педагоги та молодший персонал. У результаті завдяки коштам, які прийшли за реформою, удалося зробити внутрішні вбиральні та косметичний ремонт.

Маючи досвід та велике бажання розвиватися в управлінській сфері, Ірина Вікторівна подала документи на конкурс зі заміщення вакантної посади директора Малошпаківської ЗОШ І – ІІІ ст. Після перемоги та затвердження її кандидатури конкурсною комісією 2018 року очолила заклад освіти. І знову на плечі керівника лягла непроста робота з реорганізації. Згідно з рішенням Рівненської районної ради Малошпаківську школу реорганізували в опорний заклад «Малошпаківський ліцей», який об’єднав філії: «Заріцька початкова школа» та «Іваницька початкова школа» з дошкільним структурним підрозділом. Причиною реформи Заріцької ЗОШ І – ІІ ст. було, найперше, те, що в селі низькі демографічні показники. Відповідно у школі навчалася мала кількість дітей. Як підкреслює Ірина Вікторівна, коли більшість класів не повні (менше п’яти учнів), або ж класи-комплекти, не можемо говорити про якісну освіту й належні умови. Загалом у такій ситуації фінансування навчального закладу відбувається не раціонально. Окрім того, в умовах Нової української школи (НУШ) кошти ідуть за учнем, відповідно, коли в класі 2 – 3 дитини, за отримане фінансування практично не можливо облаштувати новий освітній простір, закупити дидактичні матеріали чи техніку.

  • Створення опорного закладу з філіями дає можливість залучати державні кошти. Наприклад, у Малому Шпакові нам удалося отримати близько півмільйона гривень цільового призначення, яке використали для того, аби забезпечити технікою природничо-математичні кабінети. Окрім того, у межах реформи ми змогли отримати новий шкільний автобус, який довозить дітей до опорного закладу та до філій. Так розвантажили маршрути й охопили більшу кількість дітей підвозом. Наразі лишається не розв’язаним питанням неякісного дорожнього покриття, що значно ускладнює довіз дітей особливо під час поганих погодних умов. На це, на жаль, освітяни не можуть вплинути. Наразі, згідно з заявами та з урахуванням принципів безпечного довозу дітей, ми охопили всіх школярів.

До слова, до опорного закладу  два автобуси наразі довозять близько 140 дітей із дев’яти сіл Рівненського району (Заріцьк, Великий та Малий Шпаків, Підгірці, Плоска, Іваничі, Гуменники, Дворовичі, Переділи).

Окрім того, реорганізація дає можливість розширити штат і ввести нові одиниці, зокрема, молодшого обслуговуючого персоналу, якого у невеликому навчальному закладі до реорганізації бути не могло.

  • Важливим кроком до змін став перехід на автономний бухгалтерський облік. Тепер ми маємо у штаті двох бухгалтерів та свої рахунки. Цей процес, звичайно, був нелегким, особливо, коли відбувався паралельно з реорганізацією. Та практика демонструє, що саме така бухгалтерська система набагато краща для закладу, адже тепер ми бачимо свої кошти, можемо їх ефективно та раціонально використовувати, зважаючи на нагальні потреби.

Ірина Слободюк наголошує, що сучасні діти не можуть уже навчатися лише з крейдою та дошкою, сьогодення вимагає комп’ютеризації, аби отримувати необхідні знання. Саме реформування дало можливість обладнати в опорному закладі новий лінгафонний клас, комп’ютерний клас, придбати шість якісних мультимедійних комплексів (дошка, комп’ютер і короткофокусний проектор) та облаштувати математично-природничі кабінети необхідною технікою.

  • Найважливіше завдання, яке я ставлю перед собою, – аби школа давала якісні освітні послуги. Працюючи другий рік у реформованому навчальному закладі, уже можна впевнено робити висновки про те, що вдалося, а що ні. – розповідає Ірина. – Підкреслю, що від початку я була тією людино, що перебувала по різні сторони реформи: реорганізованою у Милостівській ЗОШ  І –ІІ ст. та стороною, яка реорганізовує в опорному закладі «Малошпаківський ліцей». Найперше скажу, що цей процес доволі складний. І тут найважливішу роль відіграє налагодження комунікації із людьми. Реформування потребує донесення інформації та пояснення, що всі ці зміни є необхідними, що вони принесуть гарний результат. Переконати людей – це найскладніше, адже, зрозуміло, що кожен житель села боїться закриття школи. Саме тому часто не хочуть чути, що реорганізація – це не про закриття навчальних закладів. Це, на правду, не легкий досвід, найперше важко психологічно. Бувало, доводилося чути багато незаслужених звинувачень. Однак розуміння того, що ми все робимо на краще для наших дітей, додавало сил та впевненості в успішному результаті. Звісно, на сьогодні не можна говорити, що всі схвалюють реформи. Та все ж варто розуміти, що школа – це та установа, яка надає освітні послуги, а вони мають бути якісними. Це і є головним завдання будь-якої реформи в галузі освіти. Навчаючись у школі, учні отримують не лише знання, а й компетентності. Завершивши школу, наші діти мають бути конкурентоспроможними, повинні могти реалізувати себе у цьому світі. Саме тому ми маємо працювати якісно, по-новому, та йти до змін, навіть якщо вони почасти є не популярними.

Наразі реорганізація триває. Як і раніше, вона не завжди має підтримку. Доводиться докладати чимало зусиль, аби отримати розуміння й підтримку громади. Окрім того, важко налагодити взаємодію філій та опорного закладу, бо ж усе залежить від кадрового потенціалу та професійності керівника. Тут важливо вміти командно працювати й бути завжди у ключі життя кожного закладу освіти. Процес реорганізації вимагає не боятися брати на себе відповідальність та вміння ухвалювати рішення.

  • Сьогодні важливе для нас питання підготовки до нового навчального року. Найперше йдеться про організацію безпечного простору для навчання дітей. Опорний заклад та філії забезпечені антисептиками та засобами індивідуального захисту. Звісно, ми чекаємо розпоряджень від керівництва та сподіваємося на покращення епідеміологічної ситуації, однак водночас готуємося та прораховуємо різні можливі варіанти організації освітнього процесу. Упевнена, що сьогодні і діти, і вчителі, і батьки хочуть звичайного навчання за партами, а не через монітори комп’ютерів.