Публікація

Ім’я цього повстанця викарбувано на меморіальній плиті пам’ятника Борцям за волю, незалежність і соборність України

11:47, 31 Жовтня

Остапчук Іван Мефодійович, псевдо «Угренко», народився і жив у містечку Верба на Дубенщині, мав військовий досвід, член ОУН з 1930х рр. Після розколу ОУН приєднався до «мельниківців».

На початку лютого 1943 р. був одним з організаторів операції зі звільнення ув’язнених нацистами українців (як цивільних, так і тих, хто був членом ОУН чи пов’язаний з нею) з дубенської в’язниці, яка знаходилася на вул. Широкій у колишній польській тюрмі. Під час акції відповідав за її бойову частину. З другої спроби в’язнів звільнили, комендант в’язниці Бахач (етнічний німець зі Смиги) помер у шпиталі в Панталії від отриманих поранень.

Займався вишколом і бойовою підготовкою молоді, весною 1943 р. створив і очолив т. зв. Дубенську боївку ОУН-М у складі 30 бійців. Боївка на теренах старого Дубенського повіду боролася з радянськими і польськими (з числа колишніх осадників і прихильників комунізму) партизанами. Наприклад, 1943 р. між селами Довге Поле і Переросля його боївка розбила загін братів Юргілевичів, тоді ж у Малих Садах боївка ліквідувала загін партизан С. Ковпака на чолі з майором Фьодоровим.

У червні 1943 р. організував акцію з викрадення борошна, яке німці виготовили з відібраного у селян зерна. Борошно знаходилося у Вербі у млині братів Тишарів (етнічні чехи, які симпатизували українцям). Німці млин використовували у своїх цілях, відібране у селян зерно мололи і відправляли у Німеччину. Акція пройшла вдало: повстанці змогли вивести у Носовицю понад 150 фур муки (близько 700 мішків по 90 кг.).

Петро Пісоцький, який у своїх спогадах описав цю акцію, швидше за все перебільшив «здобуток» повстанців, адже важко уявити, щоб 60 тонн борошна зберігалося у млині. З іншої сторони, таку продукцію з Верби відправляли залізницею і цілком ймовірно, що потяг тут навантажувався усім відібраним провіантом для німецької армії. Борошно було поділено між повстанцями, місцевими жителями, власниками коней і возів.

Влітку 1943 р. Дубенська боївка збільшилася до 60 бійців і її було поділено на дві частини: одну очолив чотовий «Орлик» з Туркович, іншу – «Угренко» (передислокувалася до сіл Берестечко, Вовковиї, Красне, Золочівка, Боремель). Влітку 1943 р. брав участь у переговорах з представниками бандерівського крила ОУН про об’єднання усіх бойових загонів під керівництвом ОУН-Б, проте цю ідею відкинув і його боївку було роззброєно. Уже у вересні 1943 р. увійшов до складу нової боївки ОУН-М у Птичі під керівництвом полковника «Гарасименка» (після формування група відійшла у район с. Сапанів і далі на Крем’янеччину). З наближенням фронту виїхав за кордон, подальша доля невідома…

Сергій ВЛАСЮК,

кандидат історичних наук

РЕКЛАМА