Публікація

Героїчна смерть першого командира УПА Клима Савура.

09:33, 12 Лютого

зображення публікації

Про обставини загибелі головнокомандуючого УПА ми писали неодноразово. Коли традиційно протягом багатьох років у ці лютневі дні на Рівненщині вшановують річницю його загибелі, варто згадати історію виявлення обставин його загибелі.

Центральний апарат НКВД України в Києві на чолі з Тимофієм Строкачем розробив план ліквідації керівного активу ОУН і УПА на Волині. Усі матеріали підшивалися у папку «Агентурное дело «Щур», основним об’єктом якого став Дмитро Клячківський. Наприкінці січня 1945 року енкаведисти в бою захопили сани, на яких лежав хворий на тиф командир «Кайдаш» (він же «Рудий»), уродженець с.Коршів Сенкевичівського району Волинської області Юрій Стельмащук. «Рудого» одразу відправили до Києва і 8-9 лютого 1945 року вперше допитали. На допит прибув сам Строкач. Достеменно невідомо, як поводив себе «Рудий» під час слідства, але він розповів про все, що знав.

Ось красномовний уривок з його свідчень:

«Запитання: Коли ви останній раз зустрічалися з «Климом Савуром»?

Відповідь: Останній раз я з ним зустрічався 30 листопада 1944 року на Оржівських хуторах Клеванського району Рівненської області у зв’язку з моїм затвердженням першим заступником «Добового» і командувачем з’єднання груп УПА «Завихост». З «Климом Савуром» я пробув майже добу. Спочатку він повів мене в одну хату, де ми з ним повечеряли, а потім ми з ним пішли в іншу хатину і там переночували на горищі. Увесь наступний день «Клим Савур» лишався там.

Запитання: Де зараз знаходиться «Клим Савур»?

Відповідь: Виходячи з того, що «Клим Савур» домовився зі мною про зустріч на 30 січня 1945 року на Оржівських хуторах, я вважаю, що до цього часу він зі своєю особистою охороною, яка складається з 2-3 добре озброєних бійців, повинен перебувати там, де й має надійну пособницьку базу. На відстані 1-1,5 кілометра від «Клима Савура» постійно знаходиться ВОП (Відділ особливого призначення) під командуванням «Узбека» у складі 60 чоловік, озброєних ручними кулеметами, автоматами та гвинтівками, який його прикриває. Наскільки мені відомо, «Клим Савур» ніколи в підземних криївках не ховається, віддаючи перевагу перебуванню вдень у лісі, а вночі – на конспіративних квартирах, у відданих йому осіб з числа місцевих жителів. Зокрема, я думаю, що однією з таких квартир є будинок заможної селянки з Оржівських хуторів, чоловік і син якої, за словами «Клима Савура», були активними учасниками УПА й загинули в 1943 році в боях з німцями. У цій хаті 30 листопада 1944 року я вечеряв з «Климом Савуром». Прізвище та ім’я цієї жінки я не знаю, живе вона з дочкою років 16 і 70-річною свекрухою. Її хата знаходиться в західній частині Оржівських хуторів, навпроти занедбаного кам’яного складу, на відстані 120 метрів від нього. Хата ця має 2 кімнати, дерев’яна, накрита соломою, справа від вхідних дверей одне вікно. Вигляд з кімнати, де ми вечеряли, я добре запам’ятав: посередині стоїть накритий чистою білою скатертиною стіл, зліва біля вікна – ручна швейна машинка, поряд стоїть ваза з квітами, у лівому кутку – звичайна шафа з одягом, справа – металеве ліжко, на стіні висять кілька ікон і портрети Тараса Шевченка та Івана Франка. Розташування вказаної хати я добре знаю і безпомилково можу її показати. Друга хата, де я ночував з «Климом Савуром», знаходиться у південній частині Оржівських хуторів. Хата ця і по зовнішньому вигляду і по внутрішньому оздобленню значно бідніша від тієї, де ми вечеряли. Власником її є жінка років 30-32, низького зросту, повнувата, темна шатенка. Місце розташування я теж можу показати».

Клим Савур на деревориті графіка Ніла Хасевича

 

Маючи такі свідчення, Строкач терміново наказує провести чекістсько-військову операцію силами 20 і 24 стрілецьких бригад Внутрішніх військ НКВД, залучивши клеванські райвідділи НКВД і НКГБ та організовані ним спецгрупи. Він особисто виїжджає до Рівного, прихопивши «Рудого» з собою.

10 лютого 1945 року 4-5 тисяч червонопогонників оточили район, у центрі якого були села Оржів, Грабів, Покоси, Суськ, Бронники. У середину утвореного кільця були вислані невеликі оперативно-військові групи, очолювані місцевими співробітниками НКВД і НКГБ, які добре знали місцевість. Одна з таких груп зі 40 бійців 233-го окремого стрілецького батальйону на чолі з оперпрацівником, лейтенантом Шатяєвим (за іншими даними – Шатаєвим) вийшла на слід «Клима Савура».

Перший день операції завершився знищенням групи «Узбека» чисельністю 22 чоловіки, але головної цілі операції досягнуто не було.

12 лютого 1945 року загін 233-го окремого стрілецького батальйону під командуванням начальника штабу, старшого лейтенанта Хабібуліна в лісовому масиві виявив погасле вогнище. Загін продовжував пошуки з посиленою увагою. Вивчили один слід (за партизанською тактикою українські підпільники завжди йшли слід у слід, що не давало можливості встановити чисельність). Рухаючись по сліду, загін помітив у чагарнику невідомих осіб. Хабібулін наказав оточити чагарник, розбивши загін на 3 групи. На підходах до чагарника група, очолювана Хабібуліним, була обстріляна з автоматів, а дещо згодом було помічено 3 невідомих, що відходили, відстрілюючись. У результаті переслідування всі троє були вбиті. В убитих виявлено 3 автомати, 5 магазинів до них, 2 пістолети, 150 патронів, польова сумка з документами УПА і картами. Згодом в одному з убитих впізнали «Клима Савура».

Є ще кілька свідчень про обставини цього бою. Зокрема, з публікації газети «2000» від 9 лютого 2001 року стало відомо, що група старшого сержанта Д.(прізвище не вказано) безпосередньо вийшла на вогневий контакт з охороною «Клима Савура» та втратила одного бійця. Двоє повстанців залягли, прикриваючи відхід свого командира, і в нерівному бою загинули. Д. намагався схопити втікача живим, але той на вимогу скласти зброю відповів вогнем з ППС. Тоді сержант зробив фатальний постріл з карабіна, який обірвав життя Дмитра Клячківського.

Ще один звіт про ті події належить перу прокурора Клеванського району Сметани і датований 14 лютим 1945 року за N 2-32. «Проведеною операцією по боротьбі з бандитизмом військовою частиною у складі 35 чоловік за участю старшого уповноваженого райвідділу НКГБ т.Шатаєва на межі Клеванського й Олександрійського районів у лісах біля села Суськ 12.02.45 р. вбито три бандити. Групою був взятий одяг та різні документи з польовою сумкою. При перевірці документів виявилася крупна бандитська фігура, ще через 3 години були забрані трупи і опізнані бандитами, які здалися. Це був убитий командир УПА й ОУН «Савур Клим» (документ подано згідно з орфографією оригіналу – ред.).

Тобто, виходить, що енкаведисти роздягнули вбитих повстанців і забрали їх тільки через 3 години. Тіла було відвезено до Рівненської тюрми, де їх опізнали «Рудий» та інтендант однієї з груп УПА «Карий»-Гаскевич. (На сьогодні відомий і ще один цікавий матеріал, який десятки років пролежав у спецфондах архіву – це акт судмедекспертизи, яку проводив сумновідомий кат українського народу офіцер НКВД Рибакова. За деякими даними саме її руки по лікті були в крові від невинних жертв розстрілів в’язнів Дубенської тюрми в червні 1941 року, де Рибакова на пару зі своїм одноплемінником Яковом Давидовичем Винокуром, капітаном МГБ, розстрілювала з маузера жіночу частину в’язнів).

Під час відкриття пам’ятника Климу Савуру у Рівному рівненський письменник Євген Шморгун у своєму виступі сказав, що колишні політв’язні розповідали йому: «Тіла загиблих героїв поклали на тюремний майдан, потім вигнали всіх в’язнів, щоб показати, що Клим Савур мертвий. Після чого тіла були замуровані у в’язниці».

Вдалося також встановити, хто були ті двоє, що так мужньо захищали свого командира. Цілком можливо, що один з них був Богдан Куницький – друг Клима Савура по довоєнному підпіллю. А охоронцем був «Орлик» (Михайло Колосюк) з хутора Адамків. Очевидно, версію про те, що серед них був Борис Бедрик – «Клим» – Див» слід вважати хибною, оскільки «Рудий» прекрасно знав «Клима» як шефа штабу групи «Турів», і повинен був його опізнати.

Крім того, зберігся підпільний некролог, де повідомлялося про загибель Бориса Бедрика на Оржівських хуторах 23 березня 1945 р. разом з референтом СБ крайового проводу Олексою Присяжнюком – «Мітлою». Не вберегла доля і мужніх жінок, які утримували конспіративні квартири «Клима Савура». Їх одразу схопили, причому в одній з хат вилучили дуже багато націоналістичної літератури та фотографії керівників та членів проводу ОУН складу 1940 року.

Щодо «Рудого», то як записав у своєму щоденнику командир «Дубовий»: «Перша його поява з більшовиками була на Оржівських хуторах Клеванського району 12 лютого 1945 р., тоді як загинув сл.п.полковник «Клим Савур» – «Охрім». Він привів до тієї жінки, де к-р «Охрім» у грудні 1944 р. мав з ним відправу. Кажуть люди, що пізнавав труп «Охріма»…, у супроводі провідників виступав на мітингах, читаючи промови, які написали в НКВД». Від імені «Рудого» була надрукована листівка-заклик з фото убитого «Клима Савура» для деморалізації особового складу УПА та підпільної мережі ОУН. Доля «Рудого», як і багатьох, хто пішов на співпрацю з карально-репресивними органами, закінчилася трагічно: через півроку енкаведисти винесли вирок і розстріляли його.

Найдокладніше з життєписом і обставинами героїчної смерті Клима Савура можна ознайомитись, прочитавши монографію відомого рівненського історика Ігоря Марчука „Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський – «Клим Савур» та з інших його публікацій про легендарного повстанського командира.

Сергій КРИЧИЛЬСЬКИЙ