Публікація

“Директор”: військовий з Рівненщини, який підтримує фронт у русі

12:15, 29 Жовтня

Він із тих, хто не говорить багато — просто робить, щоб інші могли виконати завдання. У мирному житті Аркадій керував власною фірмою — так і отримав позивний «Директор». У війську — з перших днів повномасштабної війни. Веде матеріально-технічне забезпечення: логістику, паливо, продукти, ремонт і евакуацію техніки — усе, як каже сам, «на вчора».

«Приїхали хлопці — нема на чому їхати. Значить, робимо так, щоб поїхали. Поки система думає — ми вже діємо. Кожна хвилина — це чиєсь життя».

Рівненщина — Херсон — Запоріжжя — Очеретине — Куп’янськ. На кожній ділянці фронту — ті самі правила: доставити вчасно, витягнути пошкоджене, поставити в стрій.

«Якщо не підвезеш, не відремонтуєш, не забезпечиш — фронт просто не зможе рухатися».

Аркадій проходив строкову службу в десантно-штурмовій бригаді, потім уклав два контракти у 1990-х. Тоді пройшов навчання на Яворівському полігоні з американськими та французькими військовими — бачив перші M16, “Хамери”, автоматизовані системи зв’язку. Згодом навчався у США, у штаті Невада.

«Ми тоді тільки вчилися працювати з технікою, якої в Україні ще не було. Але цей досвід залишився. І сьогодні, коли на фронті в руках така ж техніка — я розумію, що роблю. У 90-х ми просто набиралися знань, а тепер вони рятують життя. Тоді я вчився — зараз застосовую з упевненістю».

Його служба — це евакуації під обстрілами, нічні ремонти «на коліні», машини-“донори”, з яких збирають одну боєздатну.

«Коли поруч свої — витягнемо. Бо ніхто крім нас цього не зробить».

В Аркадія троє дочок і син, троє онуків. Один із них цьогоріч пішов у перший клас, а наймолодша донька невдовзі виходить заміж. Молодшому синові — 15.

«Діти виросли, онуки підростають — хочеться, щоб вони жили вже в іншій Україні, мирній».

“Директор” говорить про війну просто і чесно:

«Четвертий рік — усі втомилися. Не фізично, а морально. Але країну треба захищати. Бо якщо не ми — то хто?»

«Ми не герої. Ми просто робимо свою роботу — щоб інші могли зробити свою. І поки ми разом — ми вистоїмо».

За матеріалами 104 бригади ТрО ЗСУ “Горинь”

РЕКЛАМА