Публікація
Доброволець “Сірий” із Дубна розповідає про бойовий досвід та мрії
16:09, 19 Серпня
104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь” розповідає про добровольця із Дубна, який пішов до війська в перший день повномасштабного вторгнення. Сергій із позивним «Сірий», не мав бойового досвіду, але знав: зволікати не можна. Сьогодні служить у 2-му батальйоні 104-ї бригади ТрО «ГОРИНЬ». На Торецькому напрямку його підрозділ прикривав артилерію: стежили за небом, вираховували ланцети, захищали позиції від ворожих дронів та ДРГ.
«Сірий» пройшов пекло фронту й рятував не лише побратимів, але й тварин. Історії врятованої собаки Джини та чорного котика — частина його війни. Побратимів не лишають. Жодних.
«Я одразу сказав: піду в перші дні. Бо потім точно не піду — почнуться воєнкомати, історії. Я навіть не знав, що таке батальйон. Але знав, що маю бути там. І став бійцем».
За цей час пройшов гарячі точки. Його підрозділ прикривав гармати від дронів-камікадзе. Вчилися розпізнавати ланцети, давати сигнал, коли «вихід», і ховатися разом із побратимами — та собакою.
На Сході з ними служила Джина — собака. Її підібрали на позиціях. Вона їздила з хлопцями на завдання, сиділа в машині між бійцями, відчувала обстріли раніше за всіх і першою була в бліндажі.
«Чужий вихід арти — і вона вже в укритті. Повноцінна бійчиня. Мала своє місце в машині та лапки на панелі. Їхала, контролювала — куди ми рухаємося».
Після ротації Джина залишилася в родині побратима — діти так її полюбили, що віддати назад вже не змогли. Для “Сірого” це було важливо: подарувати собаці мирне життя, де є тепло й безпека.
Згодом здійснилася ще одна мрія — у нього з’явився власний пес: джек-рассел на ім’я Кас. Малий, упертий, вибуховий — характером як фронт. І такий самий вірний. Тепер у “Сірого” є побратими — і друг, який чекає вдома.
Свою другу мрію він втілює зараз. На війні “Сірий” зрозумів: його сила — в комунікації. Він вміє слухати, розуміти, підтримувати. Тому в 38 років вступив до вишу, аби стати психологом і допомагати побратимам уже в мирному житті.
«Якщо навіть не стану фахівцем — принаймні знатиму, як підтримати своїх».
Також планує пройти навчання з військової психології, отримати сертифікати, відкрити власну справу — не бізнес, а простір для відновлення тих, хто повертається з війни.
«Сірий» виступає проти участі надто молодих бійців у штурмах.
«Це ще діти. Їм би вчитися, тренуватись, любити. А відповідати за війну маємо ми — старші».
У нього двоє дітей. Донька — майстер спорту з дзюдо, вже працює фітнес-тренеркою. Син — молодший. Знає, що тато на війні, але не чує від нього про смерть. Бо тато каже просто: це моя робота.
Після Перемоги Сергій мріє не про спокій — а про користь. Допомагати тим, хто повернувся. Поговорити з побратимом, коли інші мовчать. І просто жити — без вибухів, але з гідністю.
