Публікація
“Для командира головне повага побратимів”: захисник з Дубенщини розповів про військовий шлях
11:51, 09 Серпня
У 104 бригаді тероборони ЗСУ “Горинь” розповіли про командира відділення із позивним “КАБАН”. Доброволець, який у перший день повномасштабного прийшов до військкомату, пройшов навчання у Великій Британії, воював на Торецькому напрямку, отримав поранення й повернувся до своїх.
«Я знав, на що йду. Аби вороги не дійшли до нашого дому. Все просто!»
У цивільному житті працював охоронцем, їздив на заробітки до Польщі. А після повномасштабного – без вагань долучився до ТрО.
«Весь цей час служу в 57 батальйоні. Пройшов навчання в Британії, отримав звання, став командиром відділення».
Що головне для командира?
«Повага побратимів. Щоб тебе розуміли, виконували завдання, довіряли. А для цього треба самому бути чесним і твердим».
Донбас. Торецький напрямок. Поранення
«Найважче – це був Донбас. Торецьк. Там мене накрило – каб прилетів у 50 метрах. Цілий, але після того захотілось одного – вижити. Після лікування – місяць реабілітації. І одразу назад до своїх. Бо коли твої хлопці там – ти не можеш бути осторонь. Постійно телефонував: “чи всі живі?”»
Дрони. Небо бачить усе
«Зараз – зовсім інша війна. Це війна дронів. Піхоту видно, координують, накривають. Ми в постійній небезпеці. Але українська піхота – найміцніша. Бо ми не діємо по шаблону. Ми живемо війною, думаємо нестандартно – і цим тримаємось».
Побратим – це опора
«Побратим – це той, на кого більше надієшся, ніж на себе. Він прикриє, не кине, витягне. Ти поруч із ним – не сам».
Родина, яка тримає
У Дмитра є дружина й семирічний син.
«Я пішов заради них. Щоб мій син не бачив того, що зараз бачимо ми. Щоб дружина й батьки не знали страху. Син каже: “Тату, я теж піду служити”. А мені хочеться, щоб він не мав такої потреби».
Мрія – просто побути вдома
«Не знаю, що буде після війни. Головне – побути з родиною. Довше, ніж зараз. А далі – знайдеться й робота, і життя. Але спочатку – Перемога».
