Публікація

День Злуки – свято возз’єднаного народу

12:54, 22 Січня

зображення публікації

22 січня 1919 року, на площі біля Софії київської було велелюдно. Довкола майоріли кольори національного прапору України, на площі можна було почути палкі промови учасників велелюдного мітингу.

Головні слова у той день промовив член Директорії Федір Швець, який урочисто проголосив Універсал Директорії від 22 січня 1919 року:

«… Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини Єдиної України – ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна УНР. Однині Народ України, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну державу Україну на благо і щастя всього її трудового люду».

Так проголошували Акт Злуки Української Народної Республік та Західноукраїнської Народної республіки. Історична подія, через сто років після якої, вже сучасна Україна святкує День соборності України.

Український військовий, громадсько-політичний діяч, адміністративний староста Армії Української Народної Республіки, який народився на Полтавщині, і з 1927 року проживав в місті Острозі Оникій Богун пізніше згадував:

«22 січня 1919 р. було велике свято під жовто-блакітним невмируючим прапором, гербом тризубом з хрестом, хрест в знак православної віри і святу Автокефальну церкву українського православного народа.»

Цій події передувало багато століть боротьби українців за власну державність. Під час Першої світової війни Австро-Угорщина та Російська імперія припинили своє існування, тож пригноблені народи імперій розпочали свою боротьбу за незалежність. В ході низки подій пов’язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу 1917-1921 роках було утворено дві українські держави: Українську Народну Республіку та Західноукраїнську Народну Республіку. Природнім процесом цих двох держав став рух за їхнє об’єднання, що врешті вдалося проголосити 22 січня 1919 року. Серед відомих активних творців і захисників української державності наші земляки – вихідці з Волині й випускники Острозької чоловічої гімназії – Володимир Сальський, Павло Шандрук, Антін Павлюк, Микола Ковальський, Валентин Садовський та Іван Огієнко.

Мапа України, яку видано у Відні 1919-го або 1920-го рр. у видавництві «Кристоф Райсер та сини». Художник «Verte», автор ідеї – Г. Гасенко

Проте складна ситуація на східному, більшовицькому фронті через рік, у квітні 1920 року змусила УНР піти на ситуативний союз із Другою Річчю Посполитою та поступитися своїми західними землями, тож польські війська зайняли територію Речі Посполитої до 1772 року, таким чином, окупувавши землі заходу України. Проте Польсько-Український союз не зміг протистояти захопленню більшовиками українських земель, тож в листопаді 1921 року Українська Народна Республіка припинила своє існування. В підсумку буремних подій початку ХХ століття українські землі були поділені між Радянським Союзом, Польською республікою, Королівством Румунія та Чехо-Словацькою республікою. Не здобувши незалежності, українці все ж відродили на короткий період власну державність та започаткували процес формування модерної українською нації.

Наступний етап боротьби за незалежність української держави розпочався в кінці 1980-х – початку 1990-х років. Яскравою подією в цей час стала акція «Живий ланцюг», що відбулася у неділю, 21 січня 1990 року, та стала однією із наймаштабніших акцій громадянської активності. Акція була підготовлена до 71 річниці від Дня Злуки УНР та ЗУНР. Дана подія була організована Народним рухом України, взірцем акції став «Балтійський шлях», акція, що живим ланцюгом пов’язала три столиці балтійських країн СРСР. Український «Живий ланцюг» починався в Івано-Франківську, йшов через Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва.

До Києва приїздили делегації із східних регіонів Української РСР, з таких міст як Донецьк, Луганськ, Харків. Загальна відстань «ланцюга» становила близько 700 кілометрів. За різними оцінками, в акції взяли участь від 450 тисяч, до кількох мільйонів осіб.

Взяли активну участь в цій акції жителі Острожини. За спогадами Миколи Бендюка активісти з Острозького району повинні були заповнити ділянку від села Дорогобуж і, скільки вистачить людей, в сторону Гощі. Від Оженина участь в акції брав Олександр Тивонюк, від міста Острога –  Володимир Криницький,  Євген Максимяк, В’ячеслав Савченко, Володимир Маліванчук, Сергій Маліванчук, Віктор Сокіл.

Ідея Соборності українських земель залишається актуальною вже в незалежній Україні, під час обох революцій 2004 та 2013-14 років, від протестувальників можна було почути гасло «Схід і Захід» разом.

Таким чином ідея Соборності стала нашим важливим національним символом.  Надзвичайно актуальною ця ідея залишається і в наші дні, в дні російської агресії, в час окупації сусідньою державою частини українських земель. 1-го березня 2015 року сепаратистами на Донбасі було обстріляно село Троїцьке Луганської області. Під обстріл потрапила і місцева церква в якій знаходилася ікона «Ісус Христос із виноградною лозою», що можливо являється копією ікони, яка розташована в експозиції нашого заповідника. Даний факт якнайкраще ілюструє культурну та історичну цілісність українських земель, ніби демонструючи нам, що «Схід і Захід разом» у 103 річницю дня Соборності України.

 

Богдан Шляхов,
старший науковий співробітник відділу історії 

КЗ “Державний історико-культурний заповідник м. Острога”