Публікація

Бойовий шлях командира на позивний Моряк із рівненської бригади «Горинь»

17:30, 06 Квітня

зображення публікації

Історія Олександра, бійця 2 батальйону 104 бригади ТрО «Горинь», почалася задовго до великої війни.

Уродженець села Глибока Долина отримав свій позивний «Моряк» через службу на флоті, яка стала для нього першим іспитом на вірність Україні.

У 1992 році під час строкової служби в Криму на Донузлаві флот ще не був поділений і Олександру пропонували прийняти російську присягу. Через відмову зрадити Україну його покарали та перед звільненням у запас понизили у званні на кілька ступенів, проте воїн і сьогодні вважає свій вибір єдиним правильним.

До повномасштабного вторгнення Олександр займався сільським господарством та жив мирним життям, хоча бойовий досвід здобув ще у 2015 році. Тоді він був командиром відділення у складі 23-го піхотного батальйону «Хортиця» та понад вісім місяців тримав оборону в районі Маріуполя, Талаківки та Гнутового.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр перебував в оперативному резерві та мав з’явитися до частини протягом доби. Оскільки його попередній підрозділ уже перебував в оточенні, чоловік приєднався до лав тероборони Рівненщини.

Сьогодні Олександр очолює відділення зенітно-ракетного артилерійського взводу. Його робота полягає у постійному чергуванні та миттєвій готовності до виїзду для знищення повітряних цілей. На рахунку підрозділу вже десятки збитих ворожих об’єктів, серед яких і небезпечні дрони-камікадзе «Ланцети».

За словами бійця, з 2015 року війна кардинально змінилася через розвиток технологій та постійний нагляд дронів, що робить кожне переміщення складнішим.

Найважчим випробуванням на фронті «Моряк» називає втрату побратимів, проте зазначає, що за роки служби підрозділ став для нього справжньою родиною.

Вдома на захисника чекає велика сім’я, зокрема дружина, яка чекала його зі строкової служби, з АТО, а тепер чекає з великої війни.

Олександр переконаний у перемозі та мріє після завершення бойових дій повернутися до рідної землі, щоб знову займатися мирною працею в сільському господарстві.