Публікація
Пообіцяв мамі, що повернеться живим із полону: Історія 24-річного воїна з Острога
18:02, 28 Червня

У День Конституції України, згадаймо статтю 29, що гарантує право на свободу та недоторканість людини. Проте є країна, що вирішує його відібрати. Ось так в однієї сім’ї з Острога в одному українському Маріуполі росіянці забрали життя старшого сина, а молодшого – полонили. Бо вони боролися за свій народ.
Це історія життя операторки із уведення даних в ЕОМ Острозької дільниці Рівненської філії “Газмережі” Інни Вікторівни Гульчук. У перші дні повномасштабного вторгнення жінка втратила старшого сина В’ячеслава. А менший – 24-річний Олександр Гульчук – воїн 36 окремої бригади морської піхоти, довгих три роки перебував у російській неволі. Він обіцяв мамі повернутися. І слова дотримав.
Довгожданне – “Мам, я вдома, як і обіцяв”, Інна Гульчук почула напередодні Великодньої ночі по дорозі до церкви:
– Подзвонив мій названий син, кум Славка і сказав, що Сашко є в списках тих, кого повернули. Ми знали про те, що планується обмін і на всіх попередніх детально вивчали списки, але не цього разу… Згодом пролунав дзвінок від СБУ і вже остаточно повірила. Тішився весь храм!
Олександр перше, що зробив на українській землі – подзвонив матусі:
– Навіть засмутився, що СБУ встигла перша і сюрприз не вдався, – бідкається Герой. – В обмін не вірив до останнього, дуже переживав, що зірветься. Радів дуже, але за місяці неволі в організмі виробилася система захисту, що блокувала всі емоції.

Наразі Олександр проходить реабілітацію і сповнений планів на майбутнє. Хлопець не поспішає ділиться своїми задумами, як і пережитим в москальських катівнях. Для цього є причини, про які рано говорити.
Мама Інна – надійна підтримка, коли Героя гнітять болючі спогади, травматичні болі та спалахи люті. А ще вона разом із сестрою організувала у себе вдома “Мамину кухню”, на якій готують каші для бійців ЗСУ – бо чужих дітей не буває. Особливо серед тих, хто стоїть на захисті України.

За матеріалом Рівненська філія Газмережі
