Публікація
«Дрони прилітають щодесять хвилин»: шлях «Мурчика» з Рівненщини у піхоті 30-ї бригади
17:28, 04 Травня
Микола з позивним «Мурчик» — молодший сержант із Рівненщини, який пройшов бойовий шлях від водія бронетехніки до головного сержанта мотопіхотної роти 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Йому 27 років. Повномасштабне вторгнення він зустрів на Луганщині, а сьогодні навчає новобранців і мріє про мир, аби повернутися до дружини та маленької дитини.
Переповідаємо інтерв’ю Миколи виданню AрміяInform
«Було скучно в тилах. Захотілося драйву»
До лав ЗСУ Микола вступив у 2018 році, спершу як стрілець-зенітник, згодом — водій МТЛБ. Він згадує, що йому відразу сподобалася ця машина: «Прохідна і швидкість у неї файна. Якщо в правильних руках, то кожен апарат нормальний».
Коли росія розпочала широкомасштабне вторгнення, Микола перебував у Троїцькому на Луганщині. Замість зенітного дивізіону опинився в піхоті — евакуйовував поранених разом із ТРО. Саме тоді його позивний змінився з «Котика» на «Мурчика»: через характерне муркотіння МТЛБ, яке інші чули ще здалеку.
Пізніше Миколу прикомандирували до стрілецького батальйону під Бахмутом. Там він прийняв рішення остаточно перейти в піхоту: «Було скучно в тилах. Захотілося драйву. І драйву додалося».
Ворог зайшов, але не встояв
Одним із найзапам’ятовуваніших епізодів на фронті став бій за відбиття втрачених позицій. Попри чисельну перевагу ворога — 17 окупантів проти п’яти українських бійців — нашим вдалося зайти з флангів і ліквідувати штурмову групу:
«Зайшли дуже нахабно. Ті, що сиділи в норах, навіть не зрозуміли, що відбулося. Більшість з них почала тікати», — згадує «Мурчик».
Двоє з противників намагалися здатися. Один помер від поранення, інший кинув гранату у відповідь на заклик скласти зброю — тож отримав «подарунок» назад.
«На ділянці у 200 метрів у мене над головою 6 ПТУРів пролетіло»
Іншого разу, коли довелося евакуйовувати поранених, Микола потрапив під щільний вогонь противника: ПТУРи, ствольна артилерія, танковий обстріл. Тоді він отримав контузію. Але врятував побратимів. Після цього остаточно вирішив залишитися в батальйоні піхоти.
З того часу регулярно виходив на позиції. Часто був старшим. Каже: після жорстких боїв, як той, коли відбивали позицію, усе інше сприймається простіше. Особливо коли ворог штурмує без техніки, лише піхотою, яку знищують ще на підходах.
Майстер підствольника і ворог дронів
«Мурчик» добре освоїв зброю на позиціях, зокрема підствольний гранатомет. Одного разу з нього знищив кулеметну точку окупантів — просто в бійницю ПКМ. Іншого разу — поступово «розібрав» позицію ворога, влучивши в боєкомплект. Вибухи там тривали ще добу.
Але зараз найбільший страх на позиціях — дрони, особливо FPV та ті, що на оптоволокні. Вони летять кожні десять хвилин і розносять укриття. Єдине, що рятує — це оперативне укріплення позицій після кожного влучання. За словами Миколи, навіть гладкоствольна зброя, якою іноді вдається збивати дрони, — не завжди достатній захист.
«Мрію частіше бачити дитину і дружину»
Зараз «Мурчик» служить у мотопіхотному батальйоні 30-ї бригади та обіймає посаду головного сержанта роти. Каже, що зосереджений на підготовці особового складу. А найбільше мріє про перемогу і повернення додому: «Хочеться частіше бачити дружину та дитину. Вони чекають на мене».
Фото: АрміяInform
