Публікація
«Цар» на війні: історія бійця, який не шукав титулів, але заслужив їх своїм життям
13:50, 06 Лютого
Задумливий погляд, уважний до всього, що відбувається навколо. В руках автомат, на бронежилеті – позивний «Цар». 55-річний Костянтин, військовослужбовець 23-го інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України, готується до першого тренування у новому підрозділі. До цього він служив у піхоті, де пройшов через найважчі випробування війни.
Як Костянтин став «Царем»
Позивний «Цар» з’явився випадково.
— Коли мене мобілізували, я потрапив у механізовану бригаду Сухопутних військ і вибрав собі позивний «Електрик», бо працював у цій сфері, — розповідає Костянтин. — Але командир взводу сказав, що це не моє і почав називати мене «Царем». Мабуть, через моє прізвище – воно має «царське» походження, — усміхається боєць.
За цією стриманою усмішкою – багато болю і втрат.
Війна, яка не щадить
До війська Костянтин потрапив не одразу. У 2023 році проходив медкомісію, але через серйозні проблеми зі здоров’ям його не визнали придатним. Вже у 2024-му його мобілізували, і він став стрільцем-санітаром у піхотному підрозділі.
— З першого дня війна мене не щадила. Я постійно ходив з хлопцями на позиції, виводив поранених. Ніколи не залишав своїх, — розповідає він.
Найгірше – це втрати побратимів.
— У снах я досі з ними. І там все так реально, — каже військовий, на мить завмираючи у спогадах.
Особливо йому запам’ятався один молодий побратим, який за чотири місяці війни посивів і виглядав, ніби йому за 70.
— На жаль… він уже не живий. Дрони знайшли його тіло, — говорить Костянтин.
Життя після піхоти
Отримавши контузію та загострення проблем зі здоров’ям, Костянтин був переведений до 23-го інженерно-позиційного полку.
— Звикаю до нового підрозділу. Починається новий період, але боротьба за Україну триває, — каже він.
Війна змінила його назавжди.
— Колись мене цікавили матеріальні речі. Тепер вони втратили будь-яку цінність. У мене одна мрія – щоб війна закінчилася, щоб знову можна було жити і бачити щасливих дітей та онуків, — говорить «Цар».
Він піднімає голову, дивиться у далечінь. І на його обличчі з’являється легка, щира усмішка. Без пафосу. Просто така, як і сам Костянтин – «Цар», який не шукає титулів, але заслужив їх усі своїм життям.
За матеріалами Служба звʼязків з громадськістю 23 інженерно-позиційний полк
