Публікація
«Кохання всього життя» князя Острозького
17:02, 14 Лютого
Народження Софії Тарновської в 1534 році від третього шлюбу великого гетьмана коронного Яна-Амора Тарновського (1488–1561) гербу Леліва із Софією Шидловецькою (1513–1551) гербу Одровонж співпало з періодом найбільших військових тріумфів її батька. Його маєтності були найбільшими в Речі Посполитій і називались «державою Тарновською».
Виховання вона отримала в домі свого батька, двір якого був визнаний одним із найбільших на той час осередків культури, який часто відвідували письменники, вчені, поети. При дворі коронного гетьмана функціонувала капела музик, яку він, при потребі, позичав для проведення урочистостей у королівській резиденції.
Сам Ян Тарновський отримав європейську освіту і входив до кола найосвіченіших правознавців Польщі. Ян Тарновський добре знав князя Василя, як сина великого гетьмана литовського Костянтина Івановича Острозького, та коли він уперше приїхав засвідчити намір укладення шлюбу із Софією, Тарновський довго вагався та розмірковував. По-перше, стає зрозуміло, що претендентів на руку майбутньої спадкоємиці роду Тарновських було достатньо. По-друге, мав відбутися шлюб католиків та православних, представників польських і руських магнатів. Такий союз передбачав ще й передачу русинам у якості приданого коронних володінь, що в той час було рідкісним явищем.
Під час вирішення коронним гетьманом долі своєї доньки не останню роль зіграв той факт, що Василь-Костянтин був одним із найзаможніших магнатів на теренах Великого князівства Литовського. Предметні переговори з великим коронним гетьманом Яном Тарновським щодо одруження з його 19-річною донькою Софією Василь-Костянтин Острозький розпочав 1552 р. Польський дослідник Томаш Кемпа вважає, що в основі цієї справи лежали не лише політичні, а й економічні інтереси: Тарновський отримував впливового союзника-русина в конфронтації з польським королем, а Острозький входив до родинного кола могутнього польського дому. На думку Л. В. Соболєва, одруження Острозького з Тарновською також стимулювало його активні заходи щодо продовження боротьби за острозькі володіння з вдовою князя Іллі Острозького Беатою Костелецькою.
Навесні 1553 р. у Тарнові відбулось пишне весілля Василя-Костянтина Острозького та Софії Тарновської. Таїнство шлюбу відбувалось водночас за православним та католицьким обрядами. У цьому інтерконфесійному шлюбі кожен залишався у своїй вірі, тож молоду пару благословляли і священик, і ксьондз.
Молода, гарна та розумна дружина добре розуміла свого чоловіка. Томаш Кемпа писав:
Софія Тарновська, за словами сучасників, була ідеально сумлінною жінкою, у якій гармонійно поєднались зовнішня й душевна краса, доброта та інтелект. Вона народила князю п’ятеро дітей.
В 1554 р. у родині Василя-Костянтина та Софії Острозьких з’явився первісток, якого назвали Іваном (в юнацькому віці перейшов у католицизм і був названий Янушем). В 1559 р. світ побачила донька Єлизавета, а рік по тому — Катерина, яка в майбутньому мала стати дружиною Христофора «Перуна» Радзивіла. Пізніше, княжна народила другого сина Костянтина, точна дата народження, якого залишається не встановленою.
Софія померла 1570 р., після народження наймолодшого сина Олександра у віці 36 років у батьківському маєтку у Вевюрці. Янушеві на той момент виповнилося 16 років, Костянтину 15, Катерині 11, а Єлизаветі близько 10. Відомо про всіх дітей Острозьких, за винятком Єлизавети, що вони були хрещені згідно православного обряду. Та всі діти, за винятком Олександра, закінчили життя в католицтві.
Копія портрету Софії Тарновської (пензля Лідії Спаської, написана олією на полотні) експонується в Острозькому замку. Дослідники та мистецтвознавці акцентують увагу на коштовному вбранні княжни Софії. Рада Михайлова описує образ княжни так:
Увічнення пам’яті членів родини Василь-Костянтин Острозький розпочав після смерті дружини. Ян-Амор Тарновський та його діти — Ян Кшиштоф та Софія — були поховані в родовій усипальниці кафедрального костелу в Тарнові. Встановлення надгробків було завершене в 1573 р. Власне тоді завершилось приєднання надгробку Софії (розміром 5,8м×2,9м) до великого надгробка Тарновських.
Надгробок Софії був виготовлений із пісковику з елементами червоного та жовтого мармуру. Образ дружини князя, вирізьблений із червоного мармуру, дивував реальністю різноманітного одягу скульптури, увінчаної княжою короною. Автором надгробка вважається Войцех Кущич, а основний надгробок Тарновських належав різцю італійця Яна-Марії Падовано.
Епітафія на надгробку засвідчує благородне походження і прекрасну вдачу Софії, її красу, доброчинність, велич помислів, кмітливість, шляхетність, побожність, милосердя та інші численні чесноти:
Останньою є фраза про те, що Софія
Софія з роду Тарновських була єдиною дружиною князя Василя-Костянтина Острозького, адже після її смерті князь так і не одружився, проживши ще 38 років.
Тетяна Лободовська,
наукова співробітниця відділу історії Державного історико-культурного заповідника м. Острог.
