Публікація
Від промислового альпініста до військового: історія бійця з позивним «Князь»
13:00, 08 Серпня
Фото: 104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
Роман із позивним «Князь» до повномасштабної війни майже 17 років працював промисловим альпіністом, а 25 лютого 2022 року добровольцем пішов захищати Україну. Відтоді він воював на Бахмутському, Куп’янському та Запорізькому напрямках, отримав поранення, пройшов реабілітацію і знову повернувся до підрозділу. Нині військовий служить водієм у 3-му батальйоні 104-ї окремої бригади «Горинь».
Історією військовослужбовця поділилися на сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”.
Роман не мав бойового досвіду до початку повномасштабного вторгнення. Майже 17 років він працював промисловим альпіністом — ремонтував висотні споруди, градирні та труби теплоелектростанцій. Та вже 25 лютого 2022 року вирішив стати на захист України.
Нині військовий — боєць 3-го батальйону 104-ї окремої бригади «Горинь». Побратими знають його за позивним «Князь».
«Спочатку був “Рембо”, але в батальйоні таких уже було кілька. Тож став “Князем”. Кажуть — за інтелігентну поведінку», — розповідає Роман.
Першими для нього стали Бахмутський і Куп’янський напрямки. Згодом військовий виконував завдання і на Запоріжжі. За основною спеціальністю він водій, однак на війні доводиться братися за різну роботу.
Один із найважчих епізодів служби стався на Куп’янському напрямку. Під час виходу на позицію група потрапила під атаку ворожих дронів.
«Заходили на позицію по сірому. Але так сталося, що не дійшли. Нас почали накривати дрони. Ми з побратимом виходили разом… Йому не пощастило. Мене хлопці тягнули півтора кілометра до евакуації», — згадує військовий.
Попри поранення, Роман залишався при свідомості та продовжував прикривати побратимів.
«Працював на адреналіні. Хлопці тягнули мене, а я прикривав їх. До останнього дивився за напрямком, щоб ворог не підійшов», — каже він.
Після поранення військовий чотири місяці проходив реабілітацію, а потім повернувся до свого підрозділу. Зараз знову працює водієм — доставляє необхідне військовим на позиції.
За словами Романа, за час повномасштабної війни характер бойових дій суттєво змінився.
«Під Бахмутом усе було інакше. Тоді більше працювала стрілецька зброя. Зараз — це війна дронів», — зазначає «Князь».
Найважчими для нього залишаються навіть не безпосередні бої, а моменти очікування.
«Найважче — це чекати. Коли побратими виїжджають на завдання і ти не знаєш, чи всі повернуться. А коли бачиш, що приїхали живі, тоді вже можна видихнути», — розповідає військовий.
Особливо Роман чекає на відпустку. Цього року її ще не мав, але хоче повернутися додому, щоб бути поруч із донькою, яка закінчила 11-й клас і планує вступати на військового реабілітолога.
Вдома на нього чекають дружина, дві доньки та батьки. Саме родину військовий називає головною мотивацією продовжувати службу.
«Я тут, щоб мої рідні були там — у безпеці. Щоб ці нехороші дядьки туди не прийшли», — говорить «Князь».
Війна змінила його і в повсякденному житті. Роман зізнається, що тепер постійно оцінює ситуацію навколо себе — навіть під час звичайної прогулянки чи відвідування кафе. Окремий слід залишили й дві контузії.
Після Перемоги військовий мріє про просту річ — щоб війна більше ніколи не повторилася.
«Хочу, щоб війна більше ніколи не повторилася. Щоб був мир. Для всіх нас», — каже Роман.
