Публікація
Історія військового з Вараша на псевдо «Фаза»: «Настав час — і я пішов служити»
14:00, 08 Липня
Фото: Facebook-сторінка 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”
До повномасштабного вторгнення Сергій із Вараша працював у міських електромережах, а сьогодні служить водієм у військовому підрозділі. Позивний «Фаза» він отримав завдяки своїй мирній професії. Воїн розповідає про небезпечні виїзди під загрозою ворожих дронів, підтримку побратимів та найбільшу мрію — повернення миру.
Історією бійця поділилися на сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”.
Сергій на псевдо «Фаза» родом із Вараша, що на Рівненщині. До початку повномасштабної війни чоловік працював у міських електромережах, де займався обслуговуванням електропідстанцій. Саме професія стала основою для його позивного.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій без вагань став до лав захисників України.
«Настав час — і я пішов служити», — лаконічно говорить військовий.
У підрозділі він виконує обов’язки водія. За словами Сергія, ця робота значно складніша, ніж може здатися на перший погляд, адже кожен виїзд пов’язаний із великою відповідальністю.
«Їхати доводиться в будь-який час і в будь-якому напрямку, куди скажуть», — розповідає він.
Найнебезпечнішими військовий називає поїздки у райони, де постійно працюють ворожі безпілотники.
«Дрони літають постійно. Робота сама по собі не важка, але там щосекунди думаєш про те, як зберегти життя», — ділиться «Фаза».
Найбільше радості, каже боєць, приносять успішне повернення після складних виїздів і короткі дні відпустки. Навіть негода для нього має особливе значення, адже дощ і сильний вітер суттєво ускладнюють роботу ворожих дронів.
Удома на Сергія чекають дружина, дві доньки, мама та сестри. Водночас військовий свідомо не розповідає рідним усіх подробиць своєї служби.
«Не всі знають, де я зараз. Не хочу, щоб вони зайвий раз хвилювалися», — зізнається захисник.
Найбільша мрія Сергія сьогодні така ж, як і в мільйонів українців, — завершення війни, настання миру та можливість без страху обійняти найдорожчих людей.
Особливо тепло військовий відгукується про своїх побратимів.
«Тут усі допомагають один одному. Ми стали справжньою сім’єю», — говорить «Фаза».
Саме такі люди, тихі, надійні та незламні, щодня виконують свою роботу без прагнення до слави, але з єдиною метою — зробити все можливе, щоб Україна вистояла.
