Публікація
За родину і майбутнє дітей: історія військового «Лихача» з Рівненщини
11:55, 22 Червня
Фото: 104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
Житель Рівненщини Ігор на псевдо «Лихач» двічі ставав на захист України — під час АТО у 2015 році та після початку повномасштабного вторгнення. За роки служби він пройшов шлях від гранатометника та зв’язківця до командира взводу розвідки безпілотних літальних апаратів.
Історією військовослужбовця поділилися на сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”.
До війни Ігор понад двадцять років працював майстром лісу. Саме там, за його словами, навчився витримці, відповідальності та вмінню швидко ухвалювати рішення.
Вперше до війська чоловік долучився у 2015 році. Під час АТО він служив гранатометником у складі 53-ї механізованої бригади та виконував бойові завдання на Авдіївському напрямку.
«Війна навчила мене цінувати прості речі: можливість почути голос побратима в рації чи просто побачити новий світанок», – каже Лихач.
Одним із найпам’ятніших епізодів тих років для нього стала ніч, коли після ворожих освітлювальних снарядів позиції українських військових потрапили під потужний артилерійський обстріл.
«Тоді нас врятували холодний розум і злагоджені дії. Важка ніч була…», — згадує військовий.
Із початком повномасштабного вторгнення Ігор без вагань повернувся до лав захисників. За цей час він виконував завдання на різних напрямках та зрештою очолив взвод розвідки БпЛА.
Військовий переконаний, що сучасна війна стрімко змінюється, а безпілотники відіграють дедалі важливішу роль на полі бою.
«Колись головну роль відігравала артилерія, тепер — дрони. Хто першим виявив противника, той має перевагу», — говорить він.
Попри розвиток технологій, найбільшою цінністю для Ігоря залишаються люди. Він наголошує, що справжній командир повинен берегти особовий склад і власним прикладом підтримувати підлеглих.
«Техніку можна відновити, а людське життя — ні. Командир має берегти своїх людей і бути для них прикладом», — зазначає військовий.
Вдома на захисника чекають дружина Марія та син Максим. Саме родина, за словами Ігоря, щодня додає йому сил продовжувати службу.
«Я хочу, щоб наші діти й онуки знали про війну лише з підручників історії. І заради цього ми стоятимемо до кінця», — каже він.
Після перемоги «Лихач» мріє повернутися до мирного життя, більше часу проводити з рідними та знову насолоджуватися тишею на березі річки з вудкою в руках.
