Публікація
«Лисий» з Млинова: історія військового, який обрав бути там, де потрібен найбільше
12:25, 18 Квітня
Володимир із Млинова, відомий побратимам під позивним «Лисий», зустрів повномасштабне вторгнення як звичайний цивільний. Уже в перші дні він став до лав війська — і відтоді щодня виконує відповідальну роботу в мінометній батареї, залишаючись там, де, за його словами, може принести найбільшу користь.
Історією військовослужбовця поділилися на сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”.
До 24 лютого 2022 року життя Володимира було таким, як у багатьох українців: робота, буденні турботи, плани на майбутнє. Проте того ранку все змінилося.
«24 лютого 2022 року все це обірвалося одним ранком. Це був той момент, коли стало зрозуміло: країна прокинулась у новій реальності», — згадує він.
Рішення долучитися до війська було швидким і остаточним. Уже в перші дні повномасштабного вторгнення Володимир стояв у чергах до військкомату, переживав разом з іншими, але не сумнівався у своєму виборі. Того ж дня він уперше взяв до рук автомат і розпочав свій військовий шлях.
Сьогодні «Лисий» обіймає посаду майстра номера обслуги мінометної батареї — це відповідальна робота, яка вимагає чіткості, дисципліни та холодного розуму. За час служби він пройшов базову підготовку та навчання за кордоном, однак відмовився від кар’єрного просування.
«Були пропозиції рухатися далі по кар’єрі, але для мене головне — бути корисним там, де потрібен найбільше», — пояснює військовий.
Найбільш пам’ятним для нього залишається перший виїзд на бойові позиції.
«Перша бойова робота — це завжди суміш страху, невідомості й внутрішньої тиші. Ти їдеш і не знаєш, що побачиш, куди саме потрапиш і як усе складеться. Згодом таких виїздів було багато, але перший — той, що не забувається ніколи», — ділиться він.
За словами Володимира, за час війни умови значно ускладнилися. Якщо на початку було відносно безпечніше, то зараз ситуація змінилася кардинально.
«Небо стало окремим фронтом — дрони, FPV, заміновані дороги, складна логістика. Умови жорсткіші, а помилки можуть коштувати життя», — каже «Лисий».
Володимир наголошує: на фронті воюють не абстрактні солдати, а звичайні люди — чиїсь рідні, близькі, сусіди. Саме це, на його думку, мають пам’ятати всі в тилу.
Вдома на нього чекає дружина Оля. Саме родина і люди, які продовжують триматися попри втрати, залишаються головною мотивацією.
«Якщо не чинити опір, війна не зупиниться сама. Вона просто прийде далі — в нові міста й домівки», — переконаний військовий.
Свій позивний «Лисий» він отримав просто — від побратимів. Без пафосу й вигадок, як це часто буває на війні.
Тим, хто досі вагається, Володимир говорить прямо:
«Війна триває, подобається це чи ні. Можна допомагати армії ззовні, можна бути в строю, але робити вигляд, що це не твоя справа — не варіант. Бо поруч із твоїм страхом уже хтось сидить в окопі. І платить за цей спокій значно більшу ціну».
