Публікація
Чотири роки на фронті: як підприємець із Дубенщини став військовим механіком
17:50, 14 Квітня
Фото: 23 інженерно-позиційний полк
49-річний старший сержант Юрій Георгійович із Дубенщини пройшов шлях від власника СТО до військового, який щодня відновлює та евакуйовує техніку на передовій. Його історія — це приклад витримки, відповідальності та рішення не залишатися осторонь у вирішальний для країни момент.
Історією військовослужбовця поділилися на Facebook-сторінці 23 інженерно-позиційного полку.
Юрій Георгійович родом із Демидівки, що на Дубенщині. До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну він вів мирне життя: займався підприємництвом, працював у сфері ремонту автомобілів та монтажу. Його будні складалися зі стабільної роботи, сімейних турбот і виховання двох синів — старший уже проходив військову службу, молодший навчався.
Проте події лютого 2022 року кардинально змінили життя його родини, як і мільйонів українців. Коли старшого сина направили на Сумщину, Юрій прийняв рішення не залишатися вдома.
«Син був направлений на Сумщину. Я не зміг просто сидіти вдома. Прийняв рішення також стати частиною нашого війська. Україна потребувала захисників.У свій час, у 90-х роках, я проходив строкову службу в інженерних військах, тому мав мінімальний досвід», — розповідає військовий.
У березні 2022 року він добровільно звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після медкомісії Юрія направили до 23 інженерно-позиційного полку Сил підтримки Збройних Сил України. Завдяки попередньому досвіду роботи з технікою він одразу почав служити у ремонтній майстерні інженерного озброєння одного з батальйонів.
За чотири роки служби старший сержант пройшов ротації на різних ділянках фронту. Його щоденна робота — це відновлення техніки, евакуація пошкоджених машин із районів бойових дій та забезпечення їхньої справності. Це робота з високим рівнем ризику та відповідальності, адже від технічного стану машин часто залежить успіх бойових завдань.
«Разом із побратимами з ремонтного підрозділу ми забезпечуємо роботу техніки, від якої часто залежить успіх бойових завдань. Практично постійно я перебуваю на Сході. Були моменти, коли був зовсім поруч зі своїм сином. Вдавалося навіть зустрічатися і це було особливо цінно», — ділиться Юрій.
У тилу на нього чекає дружина, яка підтримує чоловіка та допомагає військовим. Нещодавно вона організувала збір коштів на обладнання «Чуйка», що підвищує безпеку бійців.
«Дуже приємно, що наша громада швидко відреагувала: люди оперативно зібрали кошти і допомогли з придбанням необхідного обладнання», — розповідає він.
Окремо військовий говорить про побратимів, які за час служби стали для нього справжньою родиною.
«Вони стали братами. Навіть коли їдеш у відпустку, то вже сумуєш. Телефонують, питають, як доїхав, як справи. Діляться історіями, інколи звертаються за порадою», — каже Юрій.
Попри втому та труднощі, він не втрачає віри й чітко усвідомлює, заради чого продовжує службу. Його найбільше бажання — таке ж, як у мільйонів українців.
«Хочу, щоб якнайшвидше закінчилася війна», — говорить старший сержант.
За проявлену мужність, вірність присязі, високий професіоналізм і зразкове виконання обов’язків Юрій Георгійович відзначений нагородами Міністерства оборони України «За зразкову службу» та медаллю «Хрест доблесті». Також він отримав почесну відзнаку 23 інженерно-позиційного полку — «Надійний захист у бою».
Сьогодні саме завдяки таким військовим, як Юрій, тримається український фронт і наближається день, коли війна залишиться лише спогадом.
